Значення коефіцієнта КП/В можна також визначити наступним вираженням:

КП/В1 = (1/-0,09)-1 = -12,1

КП/В2 = (1/-0,04)-1 = -26

КП/В3 = (1/-0,02)-1 = -51

Нормальне обмеження для коефіцієнта залежності : КП/В < або = 1.

З розрахунку даного коефіцієнту в динаміці видно, що протягом трьох досліджуваних періодів значення показника є від’ємним і постійно знижується
. Це означає, що у підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів ніж власних і це співвідношення стає все більш вагомим. Це пояснюється тим, що власні кошти підприємства мають тенденцію до скорочення, а позикові кошти до збільшення.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (КО/Н) обчислюється розподілом оборотних активів (розділ II активу балансу) на необоротні активи (розділ I активу).

КО/Н1 = 1906,5/569,6 = 3,35

КО/Н2 = 4066,7/1633,5 = 2,49

КО/Н3 =10900,4/695,3 = 15,68

Виходячи з розрахунків можна сказати, що в на кінець 2001 року співвідношення оборотних та необоротних коштів зросло. Це спричинено, насамперед, купівлею додаткових основних фондів.

Стійкість фінансового стану характеризує також і коефіцієнт маневрування, дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних засобів.

Він показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.
Після розрахунку даного показника бачимо, що в розпорядженні підприємства протягом досліджуваного періоду не було мобільних грошових ресурсів так як протягом всього періоду значення коефіцієнту було від’ємним.

Для характеристики структури джерел засобів підприємства можна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел. До них відносяться:

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів, дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів до суми джерел власних засобів підприємства і довгострокових кредитів і позик:

Даний коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємства в складі постійного капіталу. Як вже було зазначено, дане підприємство не користується довгостроковими позиковими коштами і тому значення даного коефіцієнта дорівнює нулю.

Структура балансу є незадовільною, оскільки жоден з коефіцієнтів
(коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) і коефіцієнт забезпеченості власними засобами (ДО)) не задовольняють нормальним обмеженням. Тому розраховуємо коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства на найближчі 6 місяців. Якщо значення коефіцієнта відновлення виявиться вище одиниці, підприємство має можливість відновити свою платоспроможність за цей період.
В нашому випадку коефіцієнт відновлення платоспроможності менше одиниці, тому наше підприємство не здатне розрахуватися за своїми зобов’язаннями протягом 6 місяців.

- Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності) визначає частку коштів власників підприємства в загальній, сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Мінімальне значення показника повинно бути 60%, тобто, якщо частка власного капіталу менша, підприємство розглядається як ризикове для кредиторів та інвесторів. А в нашому випадку даний показник набрав від’ємного значення І на кінець року становив (-0,01). Отже, можна зробити висновок, що дане підприємство є не зовсім фінансово стійким, і його можна віднести до категорії ризикових підприємств відносно кредиторів.

- Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

- Для коефіцієнта автономії бажано, щоб він перевищував по своїй величині 50%. В такому випадку кредитори підприємства почувають себе впевнено, розуміючи, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства.

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду дорівнює
0, т.ч. підприємство не має в наявності достатніми розмірами грошових коштів, у світовій же практиці вважається достатньо, якщо величина цього коефіцієнту складає 20-30%. Проте подібне ствердження не потрібно приймати із повною впевненістю, оскільки в балансі відображаються засоби на визначений момент часу, а гроші можуть надійти через 2-3 дні після його складання.

- Значення коефіцієнта критичної ліквідності вважається нормальним в діапазоні 0,7- 0,8. Якщо на початок 2001 року цей коефіцієнт дорівнював
0,69, що явно недостатньо, то на кінець поточного року даний коефіцієнт склав - 0,76, тобто підприємство на кінець 2001 року, за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів, могло погасити 76 % короткострокових позик, що також є достатньо позитивним моментом у його господарській діяльності.

- Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2001 року і при оптимальному значенні 2-2,5 є недостатнім по величині. Значення даного коефіцієнта говорить про необхідність скорочення суми кредиторської заборгованості, як джерела формування оборотних активів.

ІV. Розрахунок прогнозних показників діяльності підприємства.

Виходячи із проведених вище розрахунків, які характеризують фінансовий стан об’єкта дослідження, його платоспроможність та ділову активність, можна стверджуватися що ЗАТ “Сільгоспродукт” - знаходиться у передкризовому фінансовому стані, що протягом 2001 року воно функціонувало із значними збитками і, що його подальше функціонування у конкурентному середовищі потребує професійного, аргументованого проекту (плану) на коротко та довгостроковий період. Цей проект повинен включати як повний аналіз та оцінку показників діяльності підприємства за минулі роки, так і прогнозні показники та пропозиції стосовно розвитку підприємства. Наступним етапом дослідження фінансової стійкості підприємства є планування фінансової стійкості на майбутній період. Для цього будемо використовувати наступну таблицю №12.

Виходячи з даних цієї таблиці можна сказати наступне:

1. Коефіцієнт автономії на початок 1 кварталу наступного року буде мати приблизно таке значення - -0,12, а на кінець того ж кварталу

- -0,07. Це означає, що на початку прогнозного періоду автономія підприємства буде поступово відновлюватися, але в кінці періоду ситуація погіршиться, і значення коефіцієнту автономії наблизиться до значення даного показника в 3 кварталі 2001 року.

2. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування запасів буде мати тенденцію до зростання значення і буде становити на початку 1 кварталу –0,85, а в кінці –0,28. Це означає, що частка власних засобів в пасиві балансу буде поступово збільшуватися і підприємство буде в змозі розраховуватися за своїми зобов’язаннями за рахунок власних засобів.

3. Коефіцієнт маневрування збереже тенденцію до зниження. Його значення будуть наступними: -26,82, 48,70. Це означає, що у підприємства в прогнозному періоді так само як і в досліджуваному буде не вистачати мобільних грошових засобів для забезпечення своїх боргових зобов’язань.

4. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими коштами буде так само дорівнювати коефіцієнту забезпеченості запасів власними коштами. Але якщо підприємство прийме рішення щодо залучення довгострокових позикових коштів, то значення показника зміниться.

5. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами буде поступово зменшувати своє значення. Це означає, що запаси підприємства зменшуються, внаслідок зменшення власного капіталу, відсутності довгострокових позикових коштів і недостатньої кількості короткострокових кредитів.

6. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів так само має тенденцію до зниження. Тому керівництву необхідно негайно переглянути свою фінансову стратегію.

7. Ккоефіцієнт поточної ліквідності на кінець прогнозного періоду ( І кв. 2002 р.), буде дорівнює 0,92, як і на кінець 2001 року.

8. Коефіцієнт абсолютної ліквідності не можливо спрогнозувати, оскільки балансові дані не дають достатньої інформації про рух наявних на підприємстві грошових коштів та їх еквівалентів.

9. Коефіцієнт критичної ліквідності зменшився на 2% в порівняно з своїм значенням на кінець 2001 року. В цілому група показників лыквыдності не може характеризувати видимі зміни стосовно покращення чи навпаки погіршення платоспроможності підприємства, ліквідності його балансу. Вони лишень ще раз підтверджують, що кардинальні

|Показник |Середнє значення |Сере|Прогнозний показник |
| | |дній| |
| | |темп| |
| | |рост| |
| | |у,% | |
| |2001 рік | |2002 рік |
| |2кв. |3кв. |4кв. | |Середн|на поч.|на кін.|
| | | | | |є |1 кв. |1кв. |
| | | | | |заченя| | |
| | | | | |за 1 | | |
| | | | | |кв. | | |
|Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами | |-0,85 |-0,28 |
|формування | | | |
| Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | |1,03 |1,01 |
|Коефіцієнт маневрування | |-26,82 |-48,70 |
|Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими | |-0,85 |-0,28 |
|позиковими джерелами | | | |
|Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і | |1,44 |0,74 |
|короткостроковими позиковими джерелами | | | |
|Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів | |0,68 |0,80 |
|Коефіцієнт критичної ліквідності (ККЛ) | |0,74 |0,66 |
|Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) | |0,88 |0,92 |

Розрахунок прогнозних значень коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства за 2001 рік. Таблиці №16

Висновки.

Фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо–господарських факторів, характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової активності та оборотності на підприємстві. Саме таку картину її негативного впливу, коли в структурі балансу перевищують позикові кошти на власним капіталом, ми можемо спостерігати аналізуючи балансові дані та показники діяльності ЗАТ “Сільгосппродукт“.

Аналіз структури та динаміки статей балансу підприємства за 2001 рік показав, що баланс є недостатньо ліквідним, але в загалом фінансовий стан підприємства був нормальний. Підприємство володіло недостатніми розмірами власних оборотних активів, за допомогою яких мало б змогу розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Слід також зауважити, що підприємство не мало в наявності високоліквідних активів, але в нього чимала за обсягом дебіторська заборгованість, що дало б змогу, в разі отримання коштів, розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Прискорення оборотності оборотного капіталу полягає в зменшенні рахунків дебіторів. Аналіз ліквідності балансу підприємства показав, що наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним – дебіторською заборгованістю).

Значне збільшення обсягів дебіторської заборгованості протягом року призвело до зменшення оборотності оборотних активів. А це явище, як правило негативно впливає на структуру капіталу підприємства.

Аналіз складу і структури джерел фінансових ресурсів по підприємству показав, що найбільшу частку джерел займає позиковий капітал у відношенні до всього активу балансу. Отже, підприємство залежне у своїй діяльності від зовнішніх джерел фінансування, і з точки зору інвесторів та кредиторів його можна віднести до ризикових. Тому, існує ймовірність, що надалі підприємству буде все складніше отримати кредити.

Про низьку платоспроможність підприємства свідчить і розраховані коефіцієнти абсолютної ліквідності (який на кінець 2001 року становить 0), коефіцієнт поточної ліквідності ( на кін 2001р. становив 0,92 , що не відповідає нормативному значенню, і вказує на необхідність скорочення суми кредиторської заборгованості, як джерела формування оборотних активів).

Керівництво підприємства повинно серйозно замислитись про способи підвищення фінансової стійкості і заходи для відновлення платоспроможності підприємства, а вирішення цих завдань полягає в професійному управлінні оборотними ресурсами.

Безумовно, існують заходи, які в принципі можна застосувати для відновлення платоспроможності підприємства, проте їх реалізація займає чимало часу:

1. Продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов’язаннями.

2. Збільшення розміру статутного капіталу. Даний процес тривалий за часом і нерідко супроводжується певними витратами ( додаткова емісія акцій - дорогий процес ).

3. Одержання довгострокової чи короткострокової позики, але тут існує умовність: якщо отримана позика носить цільовий характер, то поліпшення платоспроможності за формальними критеріями насправді є фіктивним. Але дана міра відновлення платоспроможності пов'язана з виконанням ряду умов: наявність плану фінансового оздоровлення; безумовним дотриманням цільового характеру використання раніше наданої державної фінансової підтримки.

4. Впровадження нових форм і методів керування;

5. Конверсія, перехід на реалізацію нової продукції, з іншими якісними характеристиками;

6. Підвищення ефективності маркетингу;

7.Зниження витрат на збут ;

8. Скорочення дебіторсько - кредиторської заборгованості;

9. Підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень;

10. Продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на основі інвентаризації;

11.Конверсія боргів шляхом перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;

12.Скорочення чисельності зайнятих;

13.Зменшення дебіторської заборгованості і ін.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:
1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;
2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;
3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
9) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7