Показники товарообігу мають високий ступінь зв'язку з іншими найважливішими показниками діяльності торговельного підприємства. У системі цих зв'язків найбільшу роль грають наступні їхні форми: 1) внутрішній зв'язок окремих показників товарообігу; 2) зв'язок товарообігу з показниками обсягу ресурсного потенціалу й ефективності його використання;
3) зв'язок товарообігу із сумою і рівнем найважливіших фінансових показників.

Внутрішній зв'язок окремих показників товарообігу характеризується балансовим ув'язуванням обсягу реалізації товарів, суми товарних запасів і обсягу надходження товарів. Формула цього балансового зв'язку має такий вигляд:

Р+У+Зк=П+Зн,

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

П – обсяг надходження товарів у визначеному періоді;

Зн, Зк – сума запасів товарів на кінець і початок періоду;

В – вибуття товарів у зв'язку з природним збитком і з інших причин.

З огляду на високий ступінь зв'язку між цими показниками, керування товарообігом на торговельному підприємстві охоплює їхню систему в комплексі.

Зв'язок товарообігу з показниками обсягу ресурсного потенціалу й ефективності його використання розглядається звичайно в розрізі окремих видів використовуваних ресурсів.

Так, зв'язок товарообігу з використовуваними трудовими ресурсами виражається в такий спосіб:

Р = Пс * ПТ

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

Пс – средньосписочна чисельність персоналу у визначеному періоді;

ПТ – середня продуктивність праці працівників у визначеному періоді
(виражена обсягом товарообігу на один працівника).

Зв'язок товарообігу з використовуваними основними фондами виражається в такий спосіб:

Р = ОФ * Фо

Гре Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

ОФ – середня вартість основних фондів у визначеному періоді;

Фо – фондовіддача у визначеному періоді (виражена обсягом товарообігу на одиницю основних фондів).

Аналогічно можна виразити зв'язок товарообігу з іншими видами ресурсів торговельного підприємства.

Зв'язок товарообігу із сумою і рівнем найважливіших фінансових показників також розглядається звичайно в розрізі окремих з цих показників.

Так зв'язок обороту з валовим доходом виражається в такий спосіб:

Р = Вдр * УВС / 100

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

Вдр – сума валового доходу від реалізації товарів, отриманого у визначеному періоді;

УВС – рівень валового доходу від реалізації товарів у визначеному періоді (виражений у відсотках до товарообігу).

Зв'язок товарообігу з витратами звертання виглядає так:

Р = ИО * Уио / 100

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

ИО – сума витрат звертання у визначеному періоді;

Уио – рівень витрат звертання у визначеному періоді (виражений у відсотках до товарообігу).

Зв'язок товарообігу із суму податків, що сплачуються, характеризується наступною формулою:

Р = Н * 100 / НЕ

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

Н – сума податків, виплачених торговельним підприємством у визначеному періоді;

НЕ – податкова ємність товарообігу ( виражена відношенням суми податків до товарообігу у відсотках).

Зв'язок товарообігу з прибутком виражається в такий спосіб:

Р = Пр*Рт / 100

Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;

Пр – сума прибутку від реалізації товарів у визначеному періоді;

Рт – рівень рентабельності товарообігу у визначеному періоді
(виражений відношенням прибутку до товарообігу у відсотках)

У таблиці представлені дані для аналізу товарообігу:

З таблиці видно, що підприємство з початок року випробує складності зі збутому, обсяги продажів падають, відповідно скорочуються закупівлі і доход. Товарні запаси на складі не тільки не зменшилися, але навіть небагато збільшилися. Зв'язано це з тим, що підприємство проводило політикові розширення асортименту і закуповувало більше товарів різного виду.

Р - обсяг реалізації у визначеному періоді

П - надходження товарів у визначеному періоді

Зн - сума запасів на початок періоду

Зк - сума запасів на кінець періоду

В - вибуття товарів у зв'язку з природним збитком

Пс - средньосписочна чисельність

ПТ - середня продуктивність праці

ОФ - середня вартість основних фондів у періоді

Фо - фондовіддача у визначеному періоді

Вдр - сума валового доходу від реалізації продукції

УВС - рівень валового доходу від реализації товарів

ИО - сума витрат звертання у визначеному періоді

Уио - рівень витрат звертання у визначеному періоді

Н - сума податків виплчена підприємством у визначеному періоді

НЕ – податкова ємність товарообігу

Пр - сума прибутку від реалізації товарів

Рт - рівень рентабельності товарообігу

До зовнішніх причин саду продажів можна віднести сезонність товару, насичення магазинів визначеним видом товару, пройшла мода на визначені види товарів. Крім зовнішніх причин спаду рівня продажів існує ряд внутрішніх факторів, у числі яких планований перехід до торгівлі горілкою, як основним товаром, тому частина оборотних коштів іде на закупівлю нового товару.

Розглянуті форми взаємозв'язку показників відіграють велику роль у системі економічного керування товарообігом на торговельному підприємстві.

Аналіз витрат

Діяльність торговельного підприємства зв'язана з моменту його створення з різноманітними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. За своїм характером ці витрати підрозділяються на два основних види – поточні і довгострокові.

Поточні витрати торговельного підприємства представлені в основному його витратами звертання. Під витратами звертання розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на здійснення торгово-виробничої діяльності підприємства.

Витрати звертання характеризуються наступними основними показниками:

1) абсолютною сумою витрат звертання;

2) рівнем витратоємкості торговельної діяльності;

3) рівнем витратовіддачі;

4) рівнем рентабельності витрат звертання;

Критерієм економічності поточних витрат торговельного підприємства виступає мінімізація рівня витратоємкості його торговельної діяльності.
Низький рівень витратоємкості дозволяє торговельному підприємству одержувати визначені конкурентні переваги. Але витрати не повинні впливати на необхідну якість обслуговування. Тому основною метою керування витратами звертання на торговельному підприємстві є оптимізація їхньої суми і рівня, що забезпечує досягнення передбачених обсягів товарообігу і прибутку.

Витрати класифікують:

1) по ступені еластичності до обсягу товарообігу виділяють перемінні і постійні;

2) по ступені доцільності понесених витрат виділяють корисні і марні витрати звертання;

3) по можливості віднесення на конкретні результати торговельної діяльності виділяють прямі і непрямі витрати звертання;

4) по економічному змісті затрачуваних ресурсів виділяють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати;

5) по конкретних видах витрат виділяють окремі статті витрат звертання: витрати на перевезення; витрати на оплату праці; витрати на оренду і зміст основних фондів; амортизаційні відрахування; знос і зміст
МБП; витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих нестатків; витрати на збереження; підсортировку, обробку, упакування; витрати на рекламу; відсотки за кредит; утрати товарів у межах норм природного збитку; витрати на тару; відрахування на соціальні заходи; витрати на обов'язкове страхування майна, інші витрати.

Процес керування витратами звертання на підприємствах торгівлі зв'язаний з вивченням факторів, що впливають на їхнє формування. Фактори прийнятий розділяти на двох груп: залежні від конкретного торговельного підприємства (внутрішні фактори), що не залежать від діяльності торговельного підприємства (зовнішні фактори).

Внутрішні фактори:

- обсяг товарообігу. При збільшенні товарообігу відбувається ріст перемінних витрат. Але постійні витрати на визначеному рівні різко зростають. Це зв'язано з залученням додаткових ресурсів для забезпечення приросту реалізації;

- склад товарообігу – різні види товарообігу (роздрібний, дрібнооптовий, оптовий) мають різний рівень витратоємкості ;

- групова структура товарообігу. Різним групам товарів властивий різний рівень витратоємкості;

- швидкість звертання товарів – чим нижче період звертання товарів, тим нижче витрати на збереження;

- рівень продуктивності праці працівників;

- стан використовуваних основних фондів;

- забезпеченість власними оборотними активами.

Зовнішні фактори:

- темпи інфляції в країні;

- рівень розвитку окремих сегментів споживчого ринку;

- зміна рівня державних орендних ставок;

- зміна видів ставок податкових платежів, що входять до складу витрат звертання.

Облік цих факторів дозволяє ефективно керувати витратами звертання торговельного підприємства.

На першій стадії аналізу витрат звертання розглядаються динаміка загальної суми і рівнів витрат звертання в предплановому періоді, визначаються темпи зміни цих показників, розраховуються показники абсолютної і відносної економії витрат звертання або їхньої перевитрати стосовно попереднього періоду.

Абсолютне відхилення витрат являє собою різницею між фактичною і плановою їхньою сумою. Відносне відхилення витрат звертання розраховується по формулі:

Эио=РФ*(Уип-Уиф)/100; Пио=РФ*(Уиф-Уип)/100

Де Эио – сума відносної економії витрат звертання на підприємстві
(якщо фактичний рівень витратоємкості нижче планового);

Пио – сума відносної перевитрати витрат звертання на підприємстві
(якщо якщо фактичний рівень витратоємкості вище планового);

Рф – фактичний обсяг реалізації;

Уип – плановий рівень витратоємкості;

Уиф – фактичний рівень витратоємкості в розглянутому періоді, у %.

На другій стадії аналізу розглядаються аналогічні показники, що характеризують динамікові окремих статей витрат звертання. Цей аналіз доповнюється розглядом показників динаміки питомої ваги окремих статей витрат у загальній їхній сумі.

Найбільшу вагу мають постійні витрати. Вони складають 134 т.р.
Найбільша вага в постійних витратах займає заробітна плата основним робітником, більш ніж у півтора разу. Перемінні витрати мають у складі зарплату агентів, що складає менш половини перемінних витрат. Вона в більшому ступені залежить від обсягу реалізованих товарів.

На третій стадії розглядається рівень витратоємкості по окремих групах товарів. Результати цього аналізу є основою коректування асортиментної і цінової політики торговельного підприємства на майбутній період з урахуванням змінених умов господарювання. На четвертій стадії розглядається фактичне виконання встановлених планових кошторисів витрат звертання в розрізі окремих центрів витрат.На п'ятої стадії визначається вплив окремих факторів на зміну витрат і рівня витратоємкості на підприємстві в цілому й у розрізі статей витрат.

Формування прибутку

Основним видом прибутку торговельного підприємства, що характеризує сукупний ефект усі господарської діяльності, є балансовий прибуток. Вона являє собою суму прибутків торговельного підприємства від усіх видів господарської діяльності і містить у собі наступні результати цієї діяльності: 1) прибуток від реалізації товарів і платних торговельних послуг, 2) прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності, 3) прибуток від реалізації іншого майна, 4) прибуток від позареалізаційних операцій.

Різниця між балансовим прибутком і сумою податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку, являє собою чистий прибуток торговельного підприємства або прибуток, що залишається в його розпорядженні.

У процесі керування прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі: 1) підвищення загальної суми прибутку в процесі її формування; 2) ефективний розподіл отриманого прибутку по окремих напрямках її використання.

Механізм керування формуванням суми балансового прибутку від реалізації товарів будується з урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу товарообігу, доходів і витрат звертання торговельного підприємства. Система цього взаємозв'язку, що одержала назву
«взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку», дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку від реалізації товарів і забезпечити ефективне керування цим процесом.

У процесі керування формуванням прибутку від реалізації товарів торговельне підприємство вирішує ряд задач:3

Визначення обсягу реалізації товарів, що забезпечує беззбиткову торговельну діяльність. Графічно крапка беззбитковості діяльності торговельного підприємства представлена на мал.

Обсяг реалізації товарів у крапці беззбитковості може бути визначений по формулі:

Ртб = Иопос*100/(Учд-уипер)

Де Ртб – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості;

Иопост – сума постійних витрат звертання;

Учд – рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, %;

Уипер – рівень перемінних витрат звертання до товарообігу, %

Для розглянутого підприємства сума постійних витрат складає 134 т.р.
Рівень чистого доходу від реалізації складає 19%, а рівень перемінних витрат складає 2,9% (дані розраховані по першим трьох місяцях). Отже Ртб =
134000*(19-2,9) = 830 000 т.р. Т.е. для роботи підприємства без збитків воно повиннео забезпечувати обсяг продажів у 830 000 тисяч карбованців.

• Визначення планової суми балансового прибутку від реалізації товарів при заданих планових значеннях обсягу товарообігу, доходів і витрат звертання. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями суми балансового прибутку від реалізації товарів і обсягу товарообігу представлена на мал.

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації товарів (Ртцп) підприємство може одержати визначену суму прибутку (ТЦП-ТБ), на розмір якої сума чистого доходу буде перевищувати суму витрат звертання як постійних, так і перемінних. Обсяг реалізації товарів Ртцп можна знайти по формулі:

Ртцп = (Иопост + ПЦ) * 100 / (Учд – Уипер).

Крапку цільового прибутку можна визначити виходячи з бажаної рентабельності оборотних коштів і передбачуваного розвитку підприємства.
Якщо рівень цільового прибутку визначити при 100% рентабельності посада витрат, то ПЦ = 134 т.р. (це по максимуму). Т.о. Ртцп = (134 000 + 134 000)
* (19%-2,9%) = 1660500 р.

На основі цього графіка можна також розрахувати межа безпеки або
“запас фінансової міцності”, тобто розмір можливого зниження обсягу товарообігу при несприятливій кон'юнктурі споживчого ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову діяльність.

Межа безпеки розраховується по наступній формулі:

ПБ = Ртцп – РТБ = 860 500 р.

Де ПБ – обем товарообігу (реалізації товарів) підприємства, що забезпечує межа його безпеки (запас фінансової міцності);

Ртцп – обсяг реалізації товарів, що забезпечує одержання планової
9цільовий0 суми балансового прибутку від торговельної діяльності.

Ртб – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості.

Рівень безпеки (фінансової міцності0 може бути виражений і відносною величиною – коефіцієнтом безпеки (коефіцієнтом фінансової міцності). Його розрахунок здійснюється по наступній формулі:

КБ = ПБ/Ртцп = 860,5/ 1660,5 * 100 %= 51,8%

Де КБ – коефіцієнт безпеки (фінансової міцності);

Б – обсяг реалізації товарів, що забезпечує межа безпеки;

Ртцп – обсяг реалізації товарів, що забезпечує одержанні планової
(цільовий) суми балансового прибутку від торговельної діяльності.

• Визначення можливих результатів росту суми балансового прибутку від реалізації товарів при оптимізації співвідношення постійних і перемінних витрат звертання. Співвідношення постійних і перемінних витрат зветься операційний леверидж.

На малюнку представлені два підприємства, що при тому самому обсязі досягнутої суми реалізації товарів Рф мають однакову загальну суму витрат звертання й однакову суму чистого доходу. Однак, підприємство А має співвідношення постійних і перемінних витрат 2:1, а підприємство Б – 1:2.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9