·        суб’єкти накопичувальної системи: особи, від імені та на користь яких здійснюються накопичення та інвестування засобів; підприємства, організації та фізичні особи, які здійснюють перерахування внесків в систему накопичувального пенсійного забезпечення; Накопичувальний фонд; недержавні пенсійні фонди; зберігач (банк, що забезпечує зберігання та обслуговування засобів Накопичувального фонду); страхові організації (юридична особа, виключною діяльністю якого є страхування життя, а також здійснює страхування і виплату довічних пенсій).

Управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснює Пенсійний фонд, який є самоврядною неприбутковою організацією, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші. Він проводить такі основні види платежів: виплати на підставі Закону „Про пенсійне забезпечення”; виплати військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби та їхнім сім’ям;  пенсії відповідно до Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за дорученням державного бюджету; виплати державним службовцям; цільова грошова допомога непрацездатним громадянам з мінімальними доходами; державна грошова допомога деяким категоріям пенсіонерів; пенсії та допомога на підставі Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту” та ін.

Накопичувальний пенсійний фонд – цільовий позабюджетний фонд, що створюється Пенсійним фондом, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що вносяться на накопичувальний пенсійний рахунок та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи яких використовуються для виплати договорів страхування довічної пенсії або разових виплат застрахованим особам. Засоби даного фонду є власністю застрахованих осіб.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – юридична особа, що має статус неприбуткової організації (не має на меті отримання прибутку), функціонує і здійснює діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників НПФ з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам НПФ. За типами вони поділяються на: відкриті НПФ – створюються юридичними особами і учасниками цих фондів будуть громадяни, які здійснюватимуть добровільні пенсійні внески (але вони підходять для деяких категорій працівників – високооплачуваних або самозайнятих, у яких є достатньо коштів для вкладів до НПФ. В Україні це приблизно 10% громадян); корпоративні НПФ – створюються роботодавцями, які беруть на себе безумовне зобов’язання сплачувати додаткові пенсійні внески, а учасниками є громадяни, що пов’язані трудовими відносинами з цими роботодавцями (але вони є прийнятними для великих компаній); професійні НПФ – створюються об’єднанням громадян або юридичних осіб за професійною ознакою і учасниками є громадяни, пов’язані за родом їх професійної діяльності (вони є найбільш прийнятними для пересічних громадян – роботодавець і працівники сплачують до фонду стільки, скільки можуть; завдяки великій кількості учасників і навіть невеликих внесків утворюється значна сума) [15.ст.21] (Див.Додаток 3).

У 2000 році, який став переломним в економічній динаміці, досягнуто певних зрушень у сфері пенсійного забезпечення. Вперше за останні п'ять років доходи Пенсійного фонду перевищили його видатки. Позитивну роль відіграли додаткові збори та персоніфікований облік внесків, завдяки чому надходження до Пенсійного фонду зросли у 2000 році майже на 2,2 млрд. гривень. Це дозволило повністю ліквідувати заборгованість з виплати пенсій (Графік 3.1), яка на початку року складала близько 1,4 млрд. гривень, і приступити до поетапного підвищення пенсій.

Графік 3..1

Джерело: Івашкевич В. Пенсійна реформа в Україні// Україна: аспекти праці. – 2001. - №2 – с.22-29

З листопада 2000 року по вересень 2001 року розмір найменшої пенсійної виплати (мінімальної пенсії з адресною грошовою допомогою) збільшено з 46 до 72 гривень, середній розмір пенсій - з 72 до 106, а реальні доходи пенсіонерів за 2001 рік зросли в середньому на 25,8%.

Триває розмежування витрат на фінансування пенсій, призначених за різними програмами, з Державного бюджету та Пенсійного фонду. На 2001 рік у Державному бюджеті на зазначені цілі передбачено близько 1,4 млрд. гривень, що майже у чотири рази більше, ніж у 2000 році. Це звільняє Пенсійний фонд від фінансування невластивих йому виплат.

Формується єдина інформаційна система соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку пенсійних внесків, якою вже охоплено 19млн.осіб. Удосконалюється управління системою пенсійного забезпечення. Здійснюються заходи щодо скорочення адміністративних витрат, зокрема, пов'язаних із доставкою та виплатою пенсій. [5]

Водночас, незважаючи на деякі зрушення у здійсненні пенсійної реформи, у цій сфері ще залишається багато нерозв'язаних проблем.

Так як в Україні історично склалась однорівнева схема пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою, то за ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку.

Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої і затяжної соціальної напруженості.

Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення в контексті ринкової трансформації економіки мають соціальний, економічний та демографічний характер.

3.2 Проблеми соціального характеру.

Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є соціально несправедливою - у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення.

Середній розмір виплачуваних пенсій дуже низький (Таблиця 3.1). Навіть після підвищення з серпня 2001 року середній розмір трудових пенсій складає близько 43% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При цьому співвідношення пенсії до заробітної плати в Україні не перевищує 34%. Особливо обділені пенсіонери, які одержували високі заробітки і сплачували великі суми страхових внесків, але не належать до пільгових категорій і одержують пенсії відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення”.                                               

Таблиця 3.1

Середній розмір пенсій (на початок року)