Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні можуть бути:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні особи та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території Української держави;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, до них належать підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгівельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші, в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місце знаходження на території України і яким цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність на території України;

- структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних держав, які не є юридичними особами згідно з законами України, до них належать відділення, філії тощо, але мають постійне місце знаходження на
України;

- спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності
України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місце знаходження на території нашої держави;

- інші суб’єкти господарської діяльності, які передбачені чинним українським законодавством,

Суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності може виступати Україна в особі її органів, місцевих органів влади і управління. Місцеві органи влади і управління в свою чергу можуть бути суб’єктами зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть виступати також іноземні держави, які беруть участь в господарській діяльності на території України, діючи як юридичні особи згідно з українською законодавчою базою.

В міжнародній торгівлі об’єктом зовнішньоекономічних операцій являється матеріально-речова продукція та послуги.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь -які її види, прямо не заборонені законом України, не залежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з чинним законодавством України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані згідно з законом України “Про підприємництво”. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право , якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони являються.
Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вище зазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює міністерство зовнішньоекономічних зв’язків України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів, або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця.

2.3. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньо- економічної діяльності.

Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:

- Україна, як суверенна держава, самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

- ставки податків встановлюються виключно Верховною Радою України за поданням Кабінету міністрів України;

- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримки самоокупності і самофінансування об’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

- стабільна кількість видів і розмір податків гарантується державою на строк не менш як 5 років;

- забороняється встановлювати крім тих, що затверджені Верховною
Радою України;

- ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, вони визначаються за товарною ознакою, для одного виду товару діє єдина ставка податку;

- заохочення експорту готовою продукції.

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають наведеним вище критеріям:

- експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік;

-обсяг експорту яких становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів;

- які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари у вартості яких частка добавленої вартості становить не менше 30 %.

Зазначеним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги по строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді :

- норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів;

- норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання;

- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів;

- зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків України за поданням суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків приймає відповідне рішення, яке є обов’язковим для державних фінансових та податкових органів.
Забороняється одночасне застосування щодо одного і того ж товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту, за вийнятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав та в разі застосування санкцій при порушенні суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.

2.4. Основні види оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в
Україні.

Основними видами податків, якими оподатковуються зовнішньоекономічні операції, є податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на прибуток та мито. Розглянемо кожний із податків окремо. Податок на добавлену вартість - це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.

Платниками податку на добавлену вартість за імпортні товари є суб’єкти підприємницької діяльності, включаючи громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичною особи, що ввозять товари, як для власних так і для виробничих потреб з метою реалізувати у вільному обігу, на правах комісії та на правах реекспорту, а також тимчасово.

У разі ввезення на територію України імпортних товарів, за вийнятком майна, що ввозиться з України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, міжнародними об’єднаннями включаючи міжнародні не урядові організації, іноземними юридичними особами та громадянами, які від свого імені здійснюють виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України, податок на добавлену вартість сплачується цими нерезидентними, а у разі відсутності у них розрахункових рахунків в установах банків України і їх постійних представництв в Україні сплата податків провадиться покупцями, замовниками чи одержувачами товарів.

У разі подальшої реалізації, обміну) чи передачі на території України майна, що ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями податок на добавлену вартість справляється на загальних підставах.

У разі надання відстрочки в платежі на умовах податкового кредиту, перерахунків платежів, у тому числі у зв’язку з користуванням митної вартості, у всіх випадках стягнення платежів у безперечному порядку, а також стягнення фінансових санкцій та пені ці суми зтягуються з отримувача
(імпортера), тобто організації, яка уклала контракт на імпорт декларованих товарів.

Об’єктами оподаткування для податку на добавлену вартість, ввезених на територію України товарів є:

- їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банку
України на дату подачі вантажної митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів та акцизного збору за підакцизні товари. При цьому рекламні матеріали та сувеніри, що ввозяться в Україну і призначені для представницьких цілей під час проведення в України виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків та інших подібних заходів (пропускається за рішенням митного органу в кількості, достатній для забезпечення потреб з урахуванням мети переміщення) не є об’єктом оподаткування.

Не підлягають оподаткуванню податком на добавлену вартість:

- транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень товарів та пасажирів;

- професійне обладнання, майно та інструменти, що належать, іноземним юридичним особам, необхідні для надання послуг чи виконання робіт ними на території України;

- зразки товарів, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру.

Митна вартість ввезених на територію України товарів визначається статтею 16 закону України від 05.02.92 р. “Про єдиний митний тариф”, тобто при визначення митної вартості до неї включаються ціна товару, що передбачена контрактом і зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- за транспортування , навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування від пункту постачальника до пункту перетину митного кордону
України;

- комісійні та брокерські;

- плата, що повинна бути сплачена імпортером прямо або побічно як умова їх ввезення (вивезення) за використання об’єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів.

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів, вартості, зазначеній у цьому пункті, або у разі неможливості перевірки її обчислення вона визначається послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах- експортерах зазначених товарів.

У торгівельних, заготівельних, оптових постачальницько-збутових, а також у інших підприємствах, що безпосередньо самі реалізують імпортні товари або подають посередницькі послуги щодо продажу на території України імпортних товарів, крім їх реалізації за іноземну валюту, об’єктом оподаткування для податку на добавлену вартість є різниця між ціною реалізації, що включає податок на добавлену вартість у розмірі 20 %, та митною вартістю із врахуванням сум митних зборів, мита, податку на добавлену вартість і акцизного збору за підакцизні товари.

Оподаткованим оборотом для обчислення податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до або під час проведення митних процедур за товари, ввезені на територію України, є вартість, що включає в себе: митну вартість товару, перераховану за курсом НБУ, мито, митні збори та суму акцизного збору за підакцизні товари.

Обчислення податку на добавлену вартість проводиться за ставкою 20 % від оподатковуваного обороту. сума податку на добавлену вартість за імпортні товари, що підлягає сплаті до бюджету до або під час проведення митних процедур, обчислюється виходячи із таких формул: а)товари, що підлягають оподаткуванню митом та митними акцизним збором:

(В + М + А) х П : 100 ; б) товари, що підлягають оподаткуванню митом та митним збором, але не оподатковується акцизним збором:

( В + М ) х П :100 ; в) інші товари:

( В х П) : 100 ,де

В - митна вартість в національній українській валюті

М - мито, митні збори

А - акцизний збір

П - ставка податку на добавлену вартість.

Підставою для обчислення та сплати податків на добавлену вартість є вантажна митна декларація.

У випадку, коли торгівельні, заготівельні, оптові, постачальницько- збутові організації та інші підприємства, що надають посередницькі послуги, в подальшому реалізують, крім їх реалізації за іноземну валюту, на території України імпортні товари, включаючи товари, придбані на правах комісії чи лізингу за цінами, що перевищують митну вартість, при визначенні якої іноземна валюта перераховується за курсом НБУ на день подачі митної декларації, із зарахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів, акцизного збору та податку на добавлену вартість, оподаткованим оборотом є різниця між фактичною ціною реалізації, що включає в себе податок на добавлену вартість за ставкою 20 %, та їх митною вартістю із урахуванням зазначених вище податків та зборів.

При реалізації на території України або використанні не на власні виробничі потреби імпортних сировини, матеріалів, комплектуючих, устаткування, які були придбані для власних виробничих потреб, крім їх реалізації за іноземну валюту, оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх вартості з урахуванням податку на добавлену вартість та акцизного збору, але не нижчою відповідно їх митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум мита, митного та акцизного зборів та податку на добавлену вартість або ціни придбання з урахуванням податку на добавлену вартість, а по імпортних основних виробничих фондах - не нижчою їх балансової вартості за вирахуванням фактичного зносу та з урахуванням сум податку на добавлену вартість та акцизного збору за підакцизні товари.

У випадках подальшої реалізації, обміну чи передачі імпортних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування, що придбані для власних виробничих потреб за цінами, нижчими цін придбання, від’ємна різниця між податком на добавлену вартість, сплаченим на митниці або постачальникам і одержаним з покупців, покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядження підприємств.

За імпортні енергоносіі, що ввозяться для виробничих потреб України, податок на добавлену вартість при їх подальшому продажу споживачам для виробничих потреб обчислюється виходячи з валового доходу підприємства, що здійснює продаж, який визначається виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації таких ресурсів та ціною їх придбання або митної вартістю, перерахованою в національну валюту України за курсом НБУ на день подання вантажної митної декларації.

У разі реалізації зазначених енергоносіїв не на виробничі потреби
України податок на добавлену вартість обчислюється виходячи з їх загальної вартості з урахуванням податку на добавлену вартість, але не нижчою їх митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості.

За імпортні матеріально-технічні ресурси для сільського господарства, зазначені у підпункті наведеному нижче, що ввозяться для виробничих потреб
України, податок на добавлену вартість при їх подальшому продажу, передачі або обміну сільськогосподарським виробникам обчислюється виходячи з валютного доходу підприємства, що здійснює такий продаж, який визначається виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації таких ресурсів та у відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою в національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної декларації.

У разі реалізації, обміну, передачі або використанню зазначених матеріально-технічних ресурсів не для потреб сільського господарства податок на добавлену вартість обчислюється виходячи з їх загальної вартості з урахуванням податку на добавлену вартість, але не нижчою їх митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості.

Податок на добавлену вартість включається до ціни імпортованих товарів за ставкою 20 % до оподатковуваного обороту, який не включає податку на добавлену вартість. При реалізації на території України за іноземну валюту імпортних товарів, включаючи товари придбані на правах комісії, лізингу, за які одночасно із сплатою мита, митних зборів було сплачено податок на добавлену вартість, отримана виручка в іноземній валюті та валовий дохід від такої реалізації не підлягають оподаткуванню, при цьому суми податку на добавлену вартість, що було справлено митними органами за ці товари , із бюджету не відшкодовуються. від сплати податку на добавлену вартість під час проведення митних процедур звільняються: а) товари, передбачені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративного і технічного персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо таке звільнення для України передбачено іноземною державою; б) вугілля, вугільні брикети та електроенергія; в) продукти дитячого харчування та дитяче харчування, що імпортується виключно для реалізації через дитячі кухні; г) дитячі газети і журнали, учнівські зошити та підручники; д) лікарські засоби та вироби медичного призначення, що імпортуються виключно для реалізації через аптечні установи, спеціалізовані магазини.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7