Розглянемо економічні наслідки введення митних тарифів. використаємо для цього простий аналіз попиту і пропозицій.

Рис. 1.1. Економічні наслідки введення митних тарифів через взємодію попиту та пропозиції.

[pic]

Лінії Dd і Sd на малюнку 1. показують внутрішній попит і пропозицію продукту в виробництві якого країна Україна не має має порівняльної переваги, наприклад автомобілів. При відсутності світової тогівлі внутрішня ціна і обсяги виробництва відпоавдно будуть становити Dpd і Og. Зробимо припущення що економіка України відкрита для світової торгівлі і німецькі виробники, які мають порівняльну перевагу в виробництві автомобілів почали продавати на українському ринку. При вільній торгівлі внутрішня ціна не може відрізнитись від нижчої світової ціни, яка в даному випадку дорівнює
OPw. При ціні Opw внутрішнє споживання буде становити кількість Od, внутрішнє виробництво Оa , а різниця між цими двома величинами відображає обсяг імпорту.

Розглянемо прямі наслідки введення мита. Зробимо припущення, що
Україна введе мито на кожний імпортний автомобіль, яке дорівнює PwPt. Цей захід призведе до зростання ціни з Opw до Opt і буде мати цілий ряд наслідків.

По-перше, споживання автомобілів в Україні знизиться з Od до Oc, оскільки більш висока ціна примусить покупців рухатись вверх по кривій попиту Dd. Українські споживачі безумовно постраждають в зв’язку з введенням мита, оскільки вони будуть сплачувати на PwPt більше за кожний із імпортованих автомобілів, який обійдеться їм тепер по ціні Pt. Крім того митот примусить споживачів скоротити кількість купуємих автомобілів і переадресувати свої витрати на купівлю менш бажаних товарів.

По-друге українські товаровиробники на яких мито не розповсюджуєть утримують більш високу ціну Opt за одиницю продукції. Оскільки ця нова ціна вища відповідної ціни до введення мита, або світової ціни Opw місцева промисловість яка виродляє автомобілі піднімається вверх по свїй кривій пропозиції Sd, збільшивши обсяги відчизняного виробництва з Od доOb місцеві виробники скористаються як більш високою ціною так і зростаючим обсягом продажу.це пояснює діяльність в підтримку митних тарифів. Однак з точки зору суспільства розширення внутрішнього виробництва (аb) відображає той факт, що мито дозволтло українським товаровиробникам автомобілів перетягнути ресурси з інших більш ефективних галузей.

По-третє будуть страждати німецькі виробники хотя продажні ціни на автомобілі стали вищі на величину PwPt, цярізниця враховується уряду
України, а не німецьким виробникам. Світова ціна після встановлення мита і відповідно поштучний рибуток німецьких виробників зберігається на рівні
Opw, в той час як обсяг українського імпорту падає з ad до bc . І на уінець відзначимо, що заштрихований прямокутник в центрі малюнка показує доходи, які приносить мито. Так сукупні доходи від мита визначаються множенням суми мита, яке припадає на одиницю товару PtPw на кількість імпортованих автомобілів bc. Ці доходи насправді являються перерозподіленням доходу від споживача на користь держави і не впливають на економічний добробут країни, в результаті держава виграє те, що втрачає споживач.

Тепе розглянемо опосередкований вплив . Потрібно зазначити, що існують інші менш помітні наслідки введення митних тарифів, які виходять за рамки нашої простої моделі попиту і пропозиції. Серез скорочення обсягів продаж автомобілів в Україні, Німеччина отримає меншу кількість національної валюти України для закупеи українських товарів. Таким чином в українських експортних галузях, які дають Україні порівняльну перевагу скоротиться виробництво і звільняться ресурси. Мова йде про високо ефективні галузі, про що свідчить їх здатність продавати свою продукцію на світових ринках. Коротше кажучи, митні тарифи прямо сприяють експансії відносно неефективних галузей і опосередкованим чином сприяють згортанню втробництва в високо ефективних сферах виробництва. Це означає, що митні тарифи служать причиною структурної перебудови національного виробництва в невірному напрямку. Відомо, що чспеціалізація і міжнародний розподіл праці, а також вільна торгівля, яка базується на принципі порівняльної переваги, ведуть до ефективного використання світових ресурсів і розширенню реального обсягу виробництва.

Розглянемо доведення на користь протекціонізму і проаналізуємо їх обгрунтованість .Одним з доведень на користь митних тарифів є захист зайнятості населення в середині країни. Правильне чи ні таке ствердження?
Сукупні витрати в відкритій економіці складаються із споживчих витрат (Х), капіталовкладень (T), державних витрат (G), чистого експорта (Хn). Чистий експорт дорівнює різниці між експортом(Хk) і імпортом (М). Збільшення сукупних витрат в результаті скорочення імпорту (М) здійснює стримуючий вплив на внутрішньоекономічний розвиток, оскільки спричинює різке зростання доходів і зайнітості. Збільшення імпорту призводить до скорочення деякої кількості робочих місць на внутрішньому ринку праці, але створює нові робочі місця. Наприклад імпорт зарубіжної аудіо і відео техніки скоротили робочі місця в Україні але виникли інші види діяльності пов’язані з продажем та обслуговуванням імпортованих закордонних автомобілів, або продажем цитрусових. Таким чином хоча імпортні оммеження змінюють структуру зайнятості, вони в дійсності можуть в незначній мірі вплинути на рівень зайнятості в країні.

Ймовірно, що всі країни не можуть одночасно досягти успіхів при введенні імпортних обмежень. Експорт однієх країни являється імпортом для іншої. Втому ж ступені, в якому перевищення експорта над імпортом, досягнуте однією країною, може стимулювати її економіку, надлишковий імпорт іншої країни загострює проблему безробіття. Тому немає нічого дивного в тому, що введення митних тарифіві імпортних квот з метою досягнення повної зайнятості в країні називаються політикою “розорення “ сусіда з її допомогою внутрішні проблеми країни вирішуються за рахунок торгівельних партнерів.

Країни, які постраждали від митних тарифів і квот ймовірно зроблять відповідні заходи, які спровокеють підвищення торгівельних бар’єрів.
Яскравим прикладом пагубної дії такої політики може бути закон про мито
Смутахаулі прийнятий в Сполучених Штатах в 1930 році, який встановив найбільш високі митні тарифи, які коли-небуть були в цій країні. Цей закон замість того, щоб стимулювати американську економіку, тільки спровокував серію відповідних заходів з боку потерпілих країн. Це викликало подальше скорочення міжнародної торгівлі і сприяло появі тенденцій до зниження рівня доходів і зайнятості в усіх країнах. В довгостроковому плані перевищення експорта над іипортом в якості засобу стимулювання внутрішньої зайнятості приречене на невдачу. Потрібно пам’ятати, що саме через український імпорт інші країни заробляють гривні на які вони купують товари українського експорту. В довгостроковій перспективі країна повинна імпортівати для того, що експортувати. Відповідна довгострокова мета полягає не в тому , щоб збільшити внутрішню зайнятість, а в тому, щоб в кращому випадку передислокувати робітників із експортних галузей в захищені галузі, які орієнтуються на внутрішній ринок. Такі заходи призводять до менш ефективного розміщення ресурсів. Митні тарифи перекривають доступ ресурсів в ті галузі в яких виробництво настільки ефективно, що забезпечує порівняльну перевагу. Немає ніяких сумніві, що при виборі антициклічних заходів розумна грошова і податкова політика дає кращий ефект ніж манипулювання митними тарифами і квотами.

Іншим доведенням на користь протекціонізму є ствердження, що митні тарифи необхідні для того, щобдати можливість стати на твверді позиціїновим галузям вітчизняної промисловості. Тимчасовий захист молодих національних фірм від жорстокої конкуренції більш зрілих і тому на поточний період більш ефективних зарубіжних компанійдозволяє галузям, що зароджуються стати ефективними товаровиробникими.

Цей аргумент на користь протекціонізму можна поставити під сумнів, оскільки при наявності зрілої конкуренції не в одної галузі не буде можливості для здійснення довгострокових зоходів, направлених на роширення виробництва і підвищення ефективності. Захист новостворених галузей за допомогою митних таририфів скоректує неправильне розміщення світових ресурсів які історично сформувались через різницю в рівнях економічного розвиткувітчизняної і іноземної промисловості. В останні роки аргументація необхідності допомоги молодим галузям дещо модифікувалась. Зненацька зіткнувшись з посиленням іноземної конкуренції національн виробники стверджують, що національна промисловість потребує захисту для проведення модернізації і конкурентноздатності. Проблема полягає в тому, що протекціонізм збільшуюши прибутки і тим самим подаючи кошти для модернізації, в той же час знімає гостроту питання про необхідність вдосконалення аиробництва. Замість ефективності функціонвання галузі протекціонізм може викликати її подальше зниження. Більш того , такого роду протекціоністські заходи можуть стати сигналом для інших галузей, що вони також мають право розраховувати на аналогічний захист в тому випадку, якщо також зіткнуться з сильною конкуренцією з боку імпорта. Як наслідок інші галузі також можуть загубити зацікавленість до вдосконалення виробництва і мінімізації витрат. Захист від демпінга, ще один аргумент на користь протекціонізму. Вважається, що митні тарифинеобхідні для захисту українських товаровиробників від демпінга. Існують дві причини чому іноземні фірми можуть бути зацікавлені в продажу товарів по цінам нижчим від собівартості продукції. По-перше, закордонні фірми можуть використовувати демпінг для усунення українських конкурентів, захвату монопольного положення і подальшого підвищеня цін для різних споживачів. По- друге, демпінг може бути новою формою диверсифікації - призначення різних цін для різних споживачів. З метою максималізації своїх прибутків закордонний продавець може прийняти рішення про реалізацію своєї продукції по високим цінам на монопольному внутрішньому ринку, і продажу надлишкової продукцйїїїії по зниженим цінам на національному ринку країни, куди він експортує свою продукцію. Надлишкові обсяги виробництва необхідні для зниження витрат на одиницю продукції при великомасштабному виробництві. В зв’язку з тим, що демпінг викликає небезпідставні хвилювання в відповідності з українським законодавством він заборонений. в тих випадках коли демпінг має місце і завдає шкоду національному виробнику уряд як правило вводить “антидемпінгове мито” на відповідні вили товарів. Але як правило в порівнянні з загальним обсягом імпортованих товарів зареєстрованих випадків застосування демпінга небагато. Тому демпінг не може бути виправданням для існування широкорозповсюджених, постійно діючих митних тарифів. Крімтого звинувачення в застосуванні демпінга повинні ретельно перевірятись для визначення їх підставності. Іноземні підприємці в дійсності іноді виробляють певні види товарів з більш низькими витратами, ніж їх конкуренти. Відповідно, те що на перший погляд може бути розцінено як демпінг, насправді дуже часто є результатом дії порівняльної переваги.
Зловживання антидемпінговим законодавством може збільшити ціну імпорта і збільшити конкуренцію на національному ринку. Послаблення конкуренції дозволить місцевим товаровиробникам піднімати ціни за рахунок споживачів.
Але навіть тоді коли демпінг має місце національні споживачі втрачають від низьких цін в короткостроковому плані, в такій же мірі , в якій вони виграюит від війни цін між національними виробниками.

Із всього вище наведеного можна зробити висновок, що аргументів на користь протекціонізму багато, але вони безпідставні. В відповідних умовах аргумент на користь захисту молодих галузей виступає як справедливе виключення, яке має економічне виправдання. Однак такий аргумент ігнорує можливість використання альтернативних засобів для заохочення промислового розвитку. Більшість же інших доведень відмічають тільки безпосередні і прямі наслідки митних тарифів. Вони ігнорують той факт, що в довгостроковому плані країна повинна імпортувати продукцію для того , щоб експортувати свої види товарів та послуг.

Розділ 2. Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

2.1. Види зовнішньоекономічних операцій в Україні.

Згідно з чинним законодавством України Зовнішньоекономічна діяльність
- це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України так і за її межами. [5.с.108]

Види зовнішньоекономічних операцій дуже різноманітні. До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюються в Україні належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання ще зазначених послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення суб’єктами іноземних країн зазначених установ на території України у випадках, які передбачені чинним законодавством України;

- спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; що включає створення спільних підприємств різної форми та видів, проведення спільних господарських операцій та володіння майном як на території України так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів, інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності: організація та здійснення діяльності в галузі оптової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачуваних законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами ;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Потрібно зазначити, що у зовнішньоекономічній діяльності посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших) здійснюється без обмежень.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7