Экономика труда - конспект лекций

смотреть на рефераты похожие на "Экономика труда - конспект лекций"

Лекція № 1

1.Нормування праці.

1.1 Сутність та функції нормування праці.

РЕСУРСИ

Матеріальні Людськи (трудові)

Земля Капітал Праця Підприємницька здібність
Праця- це фізичні і розумові здібності людей, яки використовуються при виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг.
1. Організація та нормування праці.
2. Організація та нормування зарплати.

Процес нормування праці на підприємстві - це визначення максимально припустимої кількості часу для виконання конкретної работи або операції в умовах конкретного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, яка повинна бути вироблена працівником або бригадою за одиницю часу.

Процес нормування праці - це різновид управлінської діяльності , метою якої є встановлення необхідних витрат та результатів праці ,а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників окремих груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці виконує такі функції :
1. Собівартість продукції ,а разом з нею прибуток, рентабільність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу (трудомісткості)
,бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття ‘Основна заробітна плата’, а також ‘Додаткова заробітна плата’ , ‘Відрахування на соціальні заходи’.
2. Норми попраці (трудові норми) слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства.
3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва.
4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.

2 Різновиди норм по праці.
Н(ч)-норма часу (трудомісткість) ,визначає максимально необхідні витрати часу робітника або групи робітників (бригади) на виконання одиниці роботи.
За одиницю роботи приймають операцію, тонну, кг та інші фізичні показники, масси виробленої продукції, виріб або його частину.
Одиниці роботи краще визначати у відповідності до калькуляційних одиниць
(останні наведені у типовому положенні про планування, облік та калькування одиниці продукції (робіт та послуг) ).
Н(ч) вимірюється у нормо-хвилинах , нормо-годинах.

Н(в)-норма виробітку- це величина ,зворотня нормі часу.Вона визначає кількість одиниць роботи, визначеного різновиду, яка виробляється одним працівником (або групою) за данний відрізок часу (час, зміну, місяць).
Одиниці вимірювання : операцій, тонн, кг, г, .... , м.

Лекція № 2

Між нормою часу та нормою виробітку існує зворотній зв’язок.
Задача: Норма виробітку у токаря на операції ‘токарна обробка бронзового підшибника’ за зміну становить 12 шт. (Н(в)зм– =12шт.).За рахунок досконалення технологій виготовлення заготовки під підшибник
,трудомісткість цієї операції вдалося знизити на 25% ((ТР=25%). Вирахувати нову зміну норми виробітку Н(в) при умові, що тривалість робочої зміни 8 годин.

Розв’язок:
1. Визначаємо базову (стару) трудомісткість

ТР(б)=480(12=40 н-хв.
2. Визначаємо нову трудомісткість

ТР(н)=40-40((25(100)=30 н-хв.
3. Тоді Н(в) за зміну нова буде

Н(в)зм=480(30=16шт.
Н(в)зм=Тзм(Н(ч), де Тзм- тривалість зміни

У виробничій практиці серед усіх норм найчастіше використовуєтся норма часу на одиницю роботи ,яка називається нормою штучного або нормою штучно- калькуляційного часу. При чому:
-t(ш) використовується у масовому, одиничному виробництві
-t(шк) використовується у серійному (дрібно-, середньо-, велико-) виробництві

Н(чис)- норма чисельності- це кількість працівників визначеного професійно- кваліфікаційного складу, необхідна для виконання обсягу робіт, який заплановано або для обслуговування одного або декілька агрегатів (комплекс агрегатів).
Задача: Черговий слюсарь-електрик обслуговує 20 фрезерних верстатів функцією електроремонт. Розрахувати норму чисельності чергових слюсарів- електріків.

Розв’язок:
Н(чис)=1(20=0,05

Н(обс)- норма обслуговування- це кількість агрегатів, робочих місць, м( виробничої площі, яка закріплена для обслуговування (по визначеним функціям) за одним або групою працівників.

Нормоване завдання- це номенклатура (асортимент) та обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним працівником або групою за визначений відрізок часу (зміну, добу, місяць).
Нормоване завдання як і норма виробітку визначає необхідний результат праці і можна вважати, що норма виробітку-це поодинокий випадок (частний случай) нормованого завдання, тому що останнє визначає обсяг різнорідної продукції, в той час як норма виробітку тільки однорідної.
Обсяг робіт у нормованому завданні може визначатися не тільки в натуральних одиницях як норма виробітку, а також в нормо-годинах або в нормо-гривнях.

Н(к)- норма керованості- це кількість працівників, які підпорядковані чи підлеглі одному керівникові (бригадиру, майстру, менеджеру).

Можна зробити висновок, що нормування праці встановлює необхідні витрати, результати та співвідношення. Це, у свою чергу, позначає ,що всі норми по праці повинні відповідати найбільш ефективним для даного виробництва варіантам технологічного процесу, організації праці та виробництва, найефективнішим варіантам управління та сприяти найбільш ефективному використанню трудових та матеріальних ресурсів, підрозділів підприємства.

Таким чином, робота по нормуванні праці повинна включати такі основні елементи:
1. Аналіз виробничого процесу шляхом розділення його на окремі невеликі частини.
2. Вибір оптимального варіанту технологічного процесу з найкращими його характеристиками або параметрами.
3. Удосконалення організації праці, режимів праці та відпочинку з урахуванням психо-фізиологічних факторів.
4. Проектування ефективних методів та прийомів праці з урахуванням технічних, соціальних, економічних та психо-фізиологічних факторів.
5. Розрахунок норм по праці, їх впровадження в виробництво та постійне корегування цих норм на основі змін організаційно-технічного рівня виробництва.
Існує багато визначень нормування праці. Самий вдалий: нормувати працю- це означає шукати найбільш вигідну організацію праці.

Класифікація витрат робочого часу.
Працівник у свій робочий час виконує не тільки виробничі завдання, а й розмовляє з колегами, ходить за інструментом, відпочиває та використовує час на особисті потреби.
З метою зменшення різновидів витрат робочого часу проведена робота по уніфікації цих витрат, що вилилось у класифікації витрат робочого часу.
Головний класифікаційний фактор при цьому -це відношення того чи іншого різновиду втрат робочого часу до виконання виробничого завдання.
Підготовчо-підсумковий час витрачається на виконання робіт, пов’язаних з початком та закінченням роботи (отримання виробничого завдання від майстра, вивчення креслення, технічної документації, вибіг заготовок, здача готової продукції, оформлення нарядів на роботу, зміна оснастки).
Оперативний час витрачається на роботу, яка прямо пов’язана з виробничим завданням. При чому:
-основний (технічний) час витрачається на зміну розмірів, форми та властивостей предметів праці та їх взаємного розташування.
-допоміжний час витрачається назагрузку ,вигрузку, відвантаження, зняття деталі, зажим зйому, контроль технологічного процесу.
Час на організаційне обслуговування витрачається 2 рази за зміну (на початку та в кінці: розкладання технічної документації, інструменту, оснащення і збирання їх в кінці зміни).
Технічне обслуговування (підналадка обладнання, оснастки, невеликий поточний ремонт, прибирання стружки).
Розділення ОП та ОБС на елементи виконується тільки в масовому виробництві. t(воп)=(2(24)% від ОП.
Перерви по організаційно-технічним причинам (ремонт по графіку, технологічні перерви, а також час співпадання).
Непродуктивна робота (ходіння працівника в пошуках інструмента, оснастки, контролера, матеріалу, виготовлення бракованої продукції не з вини працівника).
Час чекання (чекання роботи, чекання інструменту і т.д.).
Втрати з вини працівника (запізнення, робить якусь другу роботу).
Класифікація витрат робочого часу відображена в таблиці 1.
Таблиця 1.

|РАБОЧЕЕ ВРЕМЯ |
|Время исполнения производственного |Потери рабочего |
|задания (нормированное время) |(ненормированное время) |
|Под|Оператив|Время |Отд|Пере|Затраты рабочего | |
|гот|ное |обслуживания|ых |рывы|времени, которые не| |
|ови|время |рабочего |и |по |зависят от рабочего| |
|тел|ОП |места ОБС |лич|орга| |Затраты по вене |
|ьно| | |ные|низа| |рабочего |
|е –| | |пот|цион| | |
|вре| | |реб|но -| | |
|мя | | |нос|техн| | |
|ПЗ | | |ти |ичес| | |
| | | | |ким | | |
| | | | |прич| | |
| | | | |инам| | |
| |Основ|Вс|Органи|Техн| | | | | |
| |ное |по|зацион|ичес| | |Непродук|Время | |
| |время|мо|ное |кое | | |тивная |ожидания | |
| | |га|обслуж|обсл| | |работа |(ВО) | |
| |(техн|те|ивание|ужив| | |(НР) | | |
| |ологи|ль|ООБС |ание| | | | | |
| |ческо|но| |ТОБС| | | | | |
| |е) |е | | | | | | | |
| | |вр| | | | | | | |
| | |ем| | | | | | | |
| | |я | | | | | | | |

Повна норма часу називається штучно-калькуляційний час t(шк)=t(оп)( (1+(+()+ (Т(пп)(п, де (-ОБС, (-ВОП.
Це базова форма для серійного виробництва.

1.3Стуктура виробничого процесу.

Виробничий процес

Заготівельна

Обробна Складальна

операції та їх комплекси

Операція технологічний трудовий розподіл розподіл

-позиції розумові трудові

-переходи елементи елементи

-проходи

-трудові

-установи прийоми

-трудові

дії

-трудові

рухи

Лекція №3

1.4Методи нормування праці та їх особливості.
На підприємствах України та СНД використовуються багато методів визначення норм по праці. Вибір того чи іншого методу залежить від характеру робіт, що нормуються та умов їх виконання.
Виходячи з принципів становлення норм, всі різновиди методів нормування праці можна звести до двох груп:
-аналітичні методи
-сумарні методи

Аналітичні методи передбачають виконання таких етапів:
1. Аналіз конкретного трудового процесу.
2. Поділ його на елементи.
3. Проектування по кожному елементу найбільш ефективних режимів роботи обладнання та прийомів праці робітників.
4. Визначення трудовитрат, трудомісткості по всім елементам трудового процесу з урахуванням спеціфіки конкретних робочих місць.
5. Встановлення норм часу на всю роботу або операцію шляхом додавання по окремим елементам.

Сумарні методи передбачають встановлення норм по праці без розподілу на елементи, без проектування раціональних режимів роботи обладнання та передової організації праці на основі досвіда нормувальника (технолога або майстра) або статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Ци методи називаються досвідно-статистичними. Ці методи не дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси і повинні замінюватись на аналітичні.
Використання досвідно-статистичних норм на дільницях приводить до перевитрат Фонду заробітної плати та великого перевиконання норм.
Досвідно-статистичні норми та сумарні методи економічно доцільно використовувати тільки в одиничному та дрібносерійному виробництві.
Бувають випадки коли витрати часу на розрахунок однієї норми може бути більшим ніж на сам трудовий трудовий процес виконання цієї роботи.
Аналітичні методи є найпоширеніші у виробничий сфері. Їх ,як правило, класифікують за такими ознаками:
-по методиці отримання вихідних даних
-по ступеню диференціації виробничого процесу
По методиці отримання вихідних даних для нормування ,група аналітичних методів розподіляється на:
-розрахунково-аналітичні методи
-експериментально(досвідно)-аналітичні методи
Базою для розрахунку t(ш), t(шк) є нормативно-довідкові матеріали по окремим технологічним процесам.
У експериментально-аналітичних методах вихідна інформація отримується самим нормувальником (технологом, майстром) шляхом спостережень та проведення експериментів.В цю программу відносяться такі методи:
-хронометраж
-фотографія робочого часу (відображення витрат робочого часу)
-метод миттєвих спостережень
-методи з використанням технічних засобів
Розрахунково-аналітичні методи є основними тому, що вони запеспечують необхідну ступінь обгрунтованості норм при значно меньших витрат часу у порівнянні з експериментальними(чи дослідними) методами витрат на збір вихідной інформації.
В умовах масового та багатосерійного виробництва розрахунково- та експериментально-аналітичні методи використовуються в комплексі, тобто попередній варіант норми визначався за допомогою розрахункових методів, а потім уточнений варіант норми визначався за допомогою експериментальних методів.
За другою ознакою по ступеню диференціації трудового процесу аналітичні методи розділяються на диференційовані та збільшені.
Диференційовані методи передбачають поділ процесу, який нормується на елементи типу трудових рухів та трудових дії (дивись розділ 1.3)
,дослідження факторів, які впливають на тривалість кожного елементу, проектування нового складу, послідовності та тривалості виконання елементів операції чи роботи з урахуванням передового виробничого досвіду.
Диференційовані методи використовуються у тих випадках, коли треба висока точність норм часу (t(ш), t(шк)) в умовах великих обсягів виробництва продукції.
Збільшені методи передбачають розподіл процесу, що нормується до окремих операцій або комплексів трудових прийомів.

Схема методів нормування

Методи

Аналітичні

Сумарні

По методиці отримання По ступеню Дослідні

Статистичні вихідних даних диференціації

Розрахунково- Експери- Диференціовані Збільшені аналітичні ментально- аналітичні

технічно-обгрунтовані дослідно-статисничні норми

(необгрунтовані) норми

Лекція№4

1.5 Аналітичні методи нормування праці та нормативні матеріали.
Методика нормування праці (1.4) передбачає використання нормативних матеріалів. Ці матеріали розраховуються попередньо і розподіляються на: збільшені або типові, елементні (диференціовані) та мікроелементні.
Крім нормативних матеріалів, де даються значення витрат робочого часу в н- год, н-хв, н-сек.Технологи і нормувальники використовують інформаційно- довідкові матеріали (ІДМ).
ІДМ поділяються на 2 групи:
1. Характеристики технологічного обладнання, оснащення, пристосувань, інструменту, заготовок та іншого.
2. Конструкторська, технологічна, планова та інша документація, яка теж необхідна при нормуванні.
Оперативний час (t(оп)) для виконання трудового прийому встановити та зняти деталь вручну в самоцентруючому патроні ключом. Може бути визначена в залежності від маси деталі. t(оп)=16(Q(, де а=0,38
Для більшої зручності всі нормативи представлені в таблиці 1.
Таблиця 1.
|Маса деталі, кг, до|0,5 |1 |3 |5 |8 |12 |16 |20 |
|Час, нормо-хвилина |0,10|0,16|0,24|0,29|0,35|0,41|0,48|0,50|

Ця залежність називається однофакторною.
Нормативна карта елементу ‘обезжирювання деталей стружки та пилу’(таблиця
2).
Таблиця 2.

|Площа | Різновид поверхні деталі |
|обробленої | |
| | |
|поверхні | |
|деталі, | |
|дм(,до | |
| | Плоска | Циліндрична |
| | |З | |З |
| |Гладка |виступа-ми, |Гладка |виступа-ми, |
| | |кишеня-ми. | |кишеня-ми. |
| | Оперативний час , хв. |
|010 |0,021 |0,030 |0,019 |0,027 |
|012 | |0,032 |... |... |
|015 |0,023 |... |... |... |
| |... | | | |

Нормативні матеріали всіх ступенів диференціації:єдині типові, елементні, мікроелементні передбачають організацію робочого місця у відповідності до затверджених типових проектів (карт організації праці на відповідних робочих місцях).
Таким чином, нормативні матеріали (основа аналітичних методів) слугують для встановлення норм по праці і відображають залежність між необхідними витратами праці і впливаючими на це факторами. Процес встановлення норм при використанні нормативів спрощено може бути зведен до:

Нормативна залежність

Визначаємо значення

нормативних залежностей

Значення факторів, при діючих значеннях які впливають на факторів тривалість
(Берем з технологічної, конструкторської та планової документації)

Лекція №5

1.6Методика мікроелементного нормування.
В основі цієї методики лежать мікроелементні нормативи, які розроблені на трудові рухи та дії. За їх допомогою можна виконати детальний аналіз будь- якого трудового процесу та вибрати оптимальний варіант його здійснення.
Розробником мікро-елементного методу досліджень та нормування трудових процесів є інженер Ф.Гілбрет, який виходив з того ,що будь-які по складності трудові процеси можна розкласти на найпростіші мікрорухи рук, ніг, корпусу, очей. Такимчином, будь-яку роботу можна розглядати як комбінацію мікрорухів або мікроелементів.
Система МТМ-1(2,3)- система універсального значення. В ній 21 мікроелемент.
Час у цій системі подається у одиницях, які дорівнюють 1(100000 год.,
1(60000 хв., 0,036 сек.
Системи МТМ-2,3 є по суті збільшеними варіантами МТМ-1 та за рахунок об’єднання рухів та скорочення факторів, які впливають на тривалість рухів, кількість мікроелементів у системі МТМ-2 зменшена до 11, а у МТМ-3 зменшена до 6.
Таким чином, МТМ-1 рекомендується для масового та великосерійного виробництва, МТМ-2 -для середньосерійного, а МТМ-3 -для одиничного
(дослідницького та експериментального) та дрібносерійного виробництва.
На другому місці по розповсюдженості у розвинутих країнах використовується система МОДАПТС (модульна), вона відноситься до 3-го покоління систем мікроелементів і призначається для аналізу проектування та нормування робіт у серійному виробництві. Найцінніша особливість цієї системи - її простота.
Число значень мікроелементів дорівнює 27. Мікроелементи представлені у вигляді простих малюнків. Значення нормативної тривалості мікроелементів подано у модах:
1мод=1(8сек (+7,5%=1(7сек)
Поширені системи: Уорк Фектор, МОСТ.
В Україні та странах СНД є системи БСМ-1 та модульна.

Страницы: 1, 2, 3, 4