Меню
Поиск



рефераты скачать Шпоры по международной экономике

p>7. Міжнародний поділ праці (МПП), його форми і фактори розвитку.
Передумови МПП формуються в процесі сусп. поділу праці за родом д-сті і його просторової диференціації.
Сусп. поділ праці-це процес відособлення різних видів трудової д-сті, які взаємодіють між собою й взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм сусп. відтворення.
За родом д-сті виділяють 3 типи сусп. поділу праці: загальний (зд-ся між великими сферами д-сті людини - пром-сть, сільське госп-во, транспорт, зв’язок, буд-во, освіта, к-ра, наука...); частковий (відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та підгалуз. рівні - машинобуд-ня, переробні галузі, рослин-цтво, тварин-цтво, громад. транспорт...); одиничний (притаманний процесам, що відбув-ся всередині фірм, в залежності від технолог. процесу та орг-ції упр-ня, від функціон. завдань окремих служб).
За просторовим критерієм виділяють: ( міжрегіональний поділ всередині країни; ( поділ між країнами; ( поділ праці між групами країн.
МПП-це вищий ступінь розвитку сусп. поділу праці, який виходить за межі нац- них економік.
МПП є поділом праці між країнами та між їхніми суб’єктами у певних якісних і кількісних співвідношеннях, опосередкованим обміном між ними товарами, послугами та інш. рез-тами суспільно-корисної д-сті.
МПП-це процес відособлення різних видів труд. д-сті на міжн. рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжн. обміну товарами, послугами та рез-тами інш видів д- сті.
Формами МПП є міжн. спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технолог. спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Поглиблення спеціалізації зумовлює розвиток видів і форм міжн. кооперації - міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих п/п.
На форм-ня МПП і ступінь залучення до нього окремих країн (груп країн) впливають такі фактори: природно-географічні (відмінності у клімат. умовах, тер-рії, чисельності нас-ня, економіко-геогр. положенні, наділеності прир. ресурсами, наявності моря чи виходу до моря, наявності великих річок чи озер); соціально-економічні (робоча сила, НТП, виробничий апарат, масштаби і серійність вир-ва; темпи створення об’єктів виробничої і соц. інфрастр-ри; особливості істор. розвитку, виробничих і зовнішньоекон. традицій; соц.-ек. тип нац-ного вир-ва і зовнішньоекон. зв’язків; соц.-ек. розвиток сусідніх народів (країн); науково-технологічний прогрес (розвиток науки, рівень розвитку НДДКР, технолог. диверсифікація, рівень морального зношення осн. засобів вир-ва; оптимальність розмірів п/п).
Певний, а іноді і виріш. вплив на МПП справляють також політ. фактори, серед яких виділяють: ступінь розвитку держ. суверенітету, міжн. ек. позиції в ООН та на світовій арені вцілому, співвідношення політ. сил в країні, х-р і ступінь впливу держ. інститутів на ек. процеси тощо.
Комбінація зазначених факторів не тільки формує мікро-та макромотивацію участі у МПП окремих країн (груп країн), але й визначає її ефект-сть.
Проблема пошуку об’єкт. основи МПП для забезпечення постійного багатства сусп-ва була й залиш-ся центральною в ек. теорії.

8. Середовище МЕВ, його особливості та структуризація.
Середовище МЕВ-це с-ма умов і ф-рів існування міжн. ек. зв’язків. Його можна розділити на внутрішнє і зовн. середовище.
Внутр. середовище МЕВ-це внутр. будова с-ми МЕВ разом з її внутр. законами існ-ня, функц-ня й розвитку. Елементи внутр. середовища МЕВ:
ЗЕД країн та їхніх суб’єктів; упр-ня міжн. ек. процесами, регулювання МЕВ; форми і види МЕВ; внутр. закони функц-ня системи МЕВ, тобто це ті явища і процеси, що відбуваються у світ. ек-ці і мають чітко виражений причинно-наслідковий х- р, постійно чи періодично повторюються за певних умов.
Зовн. середовище МЕВ-це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико- правові, економічні, соц.-культурні та інфраструктурні умови реалізації форм МЕВ на різних рівнях.
Зовн. середовище МЕВ можна поділити за двома критеріями: а) за сферами впливу: політико-правове, соц.-культурне, економічне та інфраструктурне; б) за безпосередністю впливу дії:
- серед-ще прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо);
- серед-ще непрямого впливу (політ. та ек. устрій, заг. нормативна законодавча база, соц.-ек. традиції тощо).
Особливостями зовн. середовища МЕВ є насамперед:
- тісний взаємозв’язок між його сегментами;
- складність та різноманітність;
- відносна невизначеність багатьох параметрів.
Вцілому, зовн. середовищу МЕВ притаманне певне протиріччя. З одного боку, воно є досить стабільним внаслідок інерційності розвитку політ., екон., соц. структур. З іншого боку, за рядом параметрів воно є досить динамічним, особливо в процесі розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних систем.
З точки зору суб’єкта МЕВ важливо:
- бути інформованим про серед-ще;
- вміти його аналізувати, оцінювати та розуміти з метою впливу на одні фактори (які піддаються впливу) і врахування інших факторів (що впливу не піддаються).
В суч. теорії та практиці напрацьовано багато різноман. методів та інструментів оцінки зовн. серед-ща. Оцінка зд-ся як нац-ними, так і безпосередньо міжн. інститутами (рейтингові агенства, засоби mass media тощо). Найвідомішими заг-ними рейтинг. с-мами є BERI (Німеччина),
II(інституційний інвестор), Євромані.
Рейтинг BERI враховує: (політ. стабільність; (ставлення до заруб. інвесторів; (ризик націоналізації та девальвації; (платіжний баланс;
(бюрократичні питання; (темпи ек. росту; (рівень зарплати і продуктивності праці тощо.
II-це насамперед рейтинг кредитоспроможності тієї чи інш. країни, який дають експерти 100 найкрупніших банків світу.
Євромані враховує 3 групи показників:
- політико-економічні (40%);
- ринкові (40%);
- спеціальні кредитні (20%).

11. Ек. середовище розвитку МЕВ і суч. класиф-ції країн світу.
Оскільки МЕВ є підсистемою ек. с-ми, то найважлив. елементом серед-ща МЕВ є їх ек. серед-ще. До пок-ків ек. потенціалу країни відносять:
1) ефективність використання прир. ресурсів;
2) стан наук. досліджень;
3) демограф. ситуація, наявність кваліфік. кадрів;
4) фін.-кредитна с-ма країни;
5) рівень доходів і рівень спож-ня;
6) стан інтегрованості країни у світ. госп-во та інші.
Отже, складність вивчення та оцінки ек. серед-ща в першу чергу пов’язана з тим, що нац. ек-ки різняться між собою за кільк і як. пок-ками.
Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками:
1. географічними;
1. організаційними;
2. економічними;
3. соц.-економічними.
Найбільш стабільною є систематизація країн за 1) ознакою: Європа, Азія,
Лат. Америка тощо.
За 2) ознакою країни систематизують в залежності від їх участі в МО. При цьому МО поділяють: за юр. природою: міжурядові, позаурядові; за складом учасників: універсальні, регіональні; за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції; за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні; за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
До останнього часу за 4) ознакою країни поділяли на 3 групи: (кап. країни;
(соц. країни; (країни, що розвиваються з відповідною орієнтацією. З 1994 р. універс-ним є поділ країн на наступні групи: (розвинені країни з ринк. ек- кою (24 країни); (країни з перехідною ек-кою; (країни, що розвиваються.
Багатоваріантність притаманна систематизації країн за 3) ознакою. a) стр-ра госп-ва: промислово-розвинені (Нідерланди); аграрні (Болг.,
Мальта); аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина); пром.-аграрні (Греція,
Укр.); b) рівень ек. розвитку: розвинені; ті, що розвиваються; c) ступінь розвиненості ринк. відносин: з розвин. ринк. ек-кою; з ринк. ек- кою; з централіз. план-ням; d) рівень самоорганізації ек-ки: зрілі ек-ки; уразливі ек-ки.
Важливим критерієм є поділ країн за рівнем ВВП на душу нас-ня:
1) доход на душу нас-ня понад $9 тис. (за даними 1996 р.) - країни Зах.
Євр., США, Канада, Японія, ОАЕ, країни Перської затоки;
2) $750-$8999 - Греція, Венесуела, Бразилія, постсоц. країни;
3) ( $750 - понад 60 держав (країни Лат. Америки, африк., азіат. країни).
Ще одним важливим критерієм є показники зовн. заборгованості. Виділяють:
- країни з бездефіцитними ек-ками;
- країни з низьк. рівнем заборг-сті;
- країни з вис. рівнем заборг-сті.
Важливим також є поділ країн за інш. ек. критеріями. Зокрема, виділяють так звані країни-експортери нафти (коли експорт нафти становить (50% заг. експорту країни).
За рівнем і х-ром зовн.-ек. зв’язків країни поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.

13. Заг. хар-тика країн, що розвиваються (КЩР).
КЩР (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії Землі, де проживає 77% світ. нас-ня. Сюди входять всі азіат. країни, крім Яп., країни Лат.
Америки, Африки. Тут зосереджено 89,3% розвіданих світ. запасів нафти й
50,5% газу. Більше 50% світ запасів і видобутку марг. руди, кобальту, ванадію, золота, платини, алмазів припадає тільки на країни Африки.
Більшість КЩР утворилися завдяки нац. визвольному руху, розпаду колон. с-ми
60-70-х років. За роки незалежності ці країни здійснили складні соц.-ек. перетворення, досягли певних цспіхів у створенні основ нац. ек-ки. Проте переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від
ПРК.
Спільні риси КЩР:
1) багатоукладність ек-ки: ек. с-ми цих країн представлені різним набором форм вир-ва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до монополістичної і кооперативної. Багатоукладність ек-ки передбачає різний соц.-ек. зміст вир. відносин в межах окремих секторів. що існують як вілносно автономні стр-ри зі складним мех-змом їх внутр. і зовн. зв’язків. Різні уклади формують 2 відносно автономні сектори: традиційний і сучасний. В традиц. секторі, що представлений гол. чином сільськ. госп- вом, тривалий час зберігаються вис. рівень вилучення продукту докап. методами (рента, лихварський %, купецькі доходи). Ними вилуч-ся до 15%
ВВП;
2) слаборозвиненість КЩР, яка виражається в якісній неоднорідності і системній неупорядкованості сусп-ва, яке склад-ся з різних ек. та неек. інститутів традиц. і суч. типів, а також проміжних перехідних структур;
3) відсталість, яка відображає стан госп-ва цих країн, який характериз-ся низьким рівнем розвитку ПС. Відсталість має 2 аспекти:
- історичний: відставання у розвитку одного типу сусп-ва від іншого в момент колонізації цієї групи країн;
- сучасний: пов’язаний з низьким рівнем розвитку ек-ки цієї групи країн.
4) залежність КЩР від ПРК: проявляється у відносинах домінування і підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;
5) соц. стр-ра сусп-ва. Соц. організми афро-азіат. країн включають в себе різні утворення класові, неокласові, етнічні, релігійні, кастові та ікші.
Встановлення тов. відносин в цих країнах супроводжувалось поширенням декласування. КЩР, на відміну від зах країн, не подолали общинний тип соціальності, який бере ще свій початок від родового укладу. Він визначається особистісним х-ром соц. відносин, зв’язками, заснованими на родинних відносинах, на сусідчтві, роді, племені;
6) в цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене і стійке громадянське сусп-во як соц. організована стр-ра, що склад-ся із самод. орг-цій добров. членства.
Регіональні відмінності КЩР: у 80-ті рр. значно поширили свої позиції Сх. і Півд. Азія; скоротилась у світ. вир-ві частка Зах. Азії (12%, а була 33%), дещо послабли позиції Лат. Ам. (24%, а було 35%); поява в 70-ті рр. НІК, які за темпами ек. розвитку перевищували аналог. пок- ки решти КЩР та навіть ПРК. Провідною галуззю НІК стала обробна пром-сть, яка стала статею експорту, а також створювались переважно трудомісткі п/п- ва по випуску мас. споживчої продукції. В латиноам. НІК осн. увага приділена розвитку матеріало- і капіталомістких галузей вир-ва.
В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи:
1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ПРК (Бруней, ОАЕ);
2. країни з сер. пок-ками на душу нас-ня (країни-експортери нафти, НІК);
3. бідні країни, в яких ВВП на душу нас-ня не перевищує $750 (перев. частина КЩР).

14. Країни-лідери світ. ек-ки та їх заг. хар-тика.
Цей регіон складає (16% всього нас-ня. Саме ця група країн визначає динаміку розвитку світ. госп-ва. До ПРК належать 23 країни: Австралія,
Австрія, Бельгія, GB, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія,
Канада, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США,
Туреччина, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція, Японія. На ПРК в 1990р. припадало 71,5% світ. експорту і 72,4% світ. імпорту. Серед ПРК виділяється група лідерів, до якої входять: США, Японія, а також країни ЄС (серед 15 країн ЄС, в свою чергу, виділяється ФРН).
ПРК мають багато спільних ознак:
1) в сусп.-ек. плані розвиток їх госп-ва базується на кап. способі вир-ва, тобто на певній єдності і взаємодії ПС і вир. відносин, яка визначається пануючою формою власності;
2) відповідно до концепції ек зростання Ростоу, ПРК пройшли стадії підйому, зрілості, мас. споживання. (Стадія підйому хар-ся подоланням старих традиц. укладів, що перешкоджають стійкому зростанню. Період підйому у
ПРК привав від поч-ку пром. рев-ції у GB до 20-х рр. 20 ст. (На стадії зрілості ек-ка здатна перейти від традиц. галузей до наукомістких і ефективно використовувати шир. спектр ресурсів. Зріле сусп-во забезпечує постійне перевищення випуску продукції над зростанням нас-ня. Ця стадія наступила у GB на кінці 19 ст., у Фр., США, Німеччині -на поч-ку 20 ст., у Швеції-у 30-і рр., в Яп.-30-40-і рр. (На стадії мас. спож-ня гол. роль починає відігравати вир-во предметів тривал. використання та послуг.
Найраніше ця стадія розпочалась в США, GB, Австралії ще в 20-30-і рр.;
3) ПРК виділяють серед інших підсистем світ. госп-ва дуже вис. рівнем їх ек. розвитку. За вир-вом ВВП на душу нас-ня вони майже в 5 разів перевищують загальносвіт. рівень. І цей розрив все більш поширюється;
4) соц. стр-ра сусп-ва у ПРК досить однорідна, що є рез-том бурж. рев-цій.
В 20 ст. соц. стр-ра ПРК представлена 2-ма групами: буржуазія, дрібна буржуазія, наймані робітники;
5) в ході сусп.-ек. розвитку в 16-18 ст. в зах. країнах сформувалось громад. сусп-во, що являє собою сук-сть форм соц. орг-ції, що пошир-ся на все сусп-во і його осн. складові частини. Суттєву роль в ньому відіграють самодіяльні громад. орг-ції.
Особливості ПРК на суч. етапі:

15. Соціально-культурне середовище розвитку МЕВ та його осн. хар-тики.
Соц.-культурне серед-ще займає особливе, специф. місце у розвитку міжнар. ек-ки.
Узагальнено соц.-культ. серед-ще можна звести до ф-рів, що випливають з поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соц- ної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соц-них засад.
Фізіолог. поведінка людини-це внутрішньоприродна її поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особл-стями чуттєвих органів, тобто причинно зумовляється особл-стю її відчуттів. Основу фізіолог. людської поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла.
Переваги тих чи інших чуттєвих особл-стей у великих группах людей (нас-ня регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних нужд і потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому випадку відбивається на їхніх зовнішньоек. відносинах.
Соц-на поведінка людини-це поведінка індивідума, яка причинно зумовлена його х-ром, що склався під впливом його соц. статусу протягом певного проміжку часу. Соц. поведінка людини залежить від таких осн. соц. засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, нац-сть (задані хар-тики); професія, ідеологія, релігія (набуті хар-тики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соц. статусів людей і їхніх запитів.
Поєднання фізіолог. і соц. засад породжує такі похідні хар-тики людської поведінки, як політ. орієнтація, вегетаріанство, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ.
Основними хар-тиками соц.-культ. серед-ща є:
1.Розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там труд. законод-во. Це набирає великої значущості в ЗЕД, з одного боку, і приваблює висококваліфік. труд. ресурси, з іншого боку.
2. Ще однією важливою хар-тикою соц.-культ. серед-ща є мовні (вербальні) та немовні (колір, дистанція, час, імідж) комунікації.
3. Окремо слід виділити ще такий елемент соц.-культ. серед-ща, як морально- етичні норми поведінки людини. (Напр., тепер бізнесмен чи велика ТНК повинні бути максимально чесними і пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світ. ринку.)
4. Помітний вплив на МЕВ здійснює культура (пануюча в сусп-ві с-ма моральних цінностей, звичаїв, традицій, що розділяються усіма або абсолютною більшістю сусп-ва), а також
5. менталітет і особл-сті уподобань суб’єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25




Новости
Мои настройки


   рефераты скачать  Наверх  рефераты скачать  

© 2009 Все права защищены.