Особливості і принципи створення спеціальних економічних зон на території України.

Досвід функціонування спеціальних економічних зон показав, що внаслідок їнього створення досягається суттєвий загальногосподарський ефект, який носить комплексний характер. З погляду міжнародних економічних відносин він складається за рахунок дії таких чинників господарського росту, як інтеграція у світове господарство, використання порівняльних переваг з позиції, перш за все, глобальної економіки, запровадження принципів вільної чи пільгової торгівлі, а також можливість включення у відтворювальний процес іноземних інвестицій.

Мал. 1.1 Формування сукупного ефекту функціонування спеціальної економічної зони з погляду міжнародних економічних відносин.

Якщо ж розглядати ефект від діяльності спеціальних економічних зон під кутом зору національної економіки, то він формується внаслідок залучення капіталовкладень та активізації експортно-імпортних зв’язків, прискореного економічного розвитку регіону та держави вцілому, формування полігону нововведень, та одержання демонстраційного ефекту. Залучення капіталовладень, активізація експортно-імпортних зв’язків забезпечуються наданням в межах спеціальних економічних зон всіляких пільг (податкових, митних та інших), що створює сприятливий клімат для залучення інвестицій, в першу чергу іноземних. Це є важливим фактором ринкових перетворень та розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство.
Надання пільг, в свою чергу, активізує економічну, включаючи зовнішньоекономічну діяльність, як спеціальної економічної зони, так і територій, що знаходяться у сфері її впливу. Крім того, спрощується вихід національних компаній на зовнішній ринок, формується певний досвід роботи на ньому.

Економічний ефект для розвитку регіону проявляється в тому, що розвиток зон із спеціальним режимом діяльності стає необхідним стартовим імпульсом. Функціонування спеціальної економічної зони є одним з джерел поповнення доходу місцевих бюджетів та державного бюджету. Це стосується не тільки прямих податків, які спрямовуються до бюджету, але й збільшення податкової маси за рахунок активізації обороту товарів та послуг, інтенсивної фінансової діяльності, залучення приватних та інших підприємницьких структур до співоробітництва з зональними структурами, тощо. Крім того, концентрація значної частини податків та інших обов’язкових платежів у місцевому бюджеті дає додатковий стимул для розвитку регіону.

Існування спеціальної економічної зони утворює сприятливі умови для соціального розвитку регіонів, оскільки зростає життєвий рівень населення, вирішуються гострі соціальні питання, наприклад, такі як безробіття, розширення послуг для населення та інші. Важелі, що несе в собі ідея спеціальних економічних зон, як засобу регіональної політики, можна застосувати для цілеспрямованого розвитку регіонів, проведення корекції економічного розвитку, позбавлення окремих негативних тенденцій.

Економічний ефект для розвитку держави грунтується на тому, що створення та функціонування спеціальної економічної зони дає не тільки економічний ефект для регіону, але й макроекономічний ефект для держави вцілому. Спеціальні економічні зони слід розглядати в якості потужнього інструменту державної політики структурної перебудови економіки, коли ці зони можна запровадити відразу у декількох регіонах. З формуванням спеціальної економічної зони відбувається інтеграція певних територій
(регіонів) у світову економіку, завдяки чому створюються своєрідні
“острівки конкурентноспроможності” в економіці, яка ще не повністю готова до міжнародної конкуренції.

Необхідно зауважити, що спеціальна економічна зона може використовуватися в якості полігону нововведень, мати демонстраційний ефект. Завдяки своїй відносній відокремленості спеціальна економічна зона виступає як діючий дослідний об’єкт для впровадження та випробування нових технологій, розробок у тій або іншій галузі. Очевидно, що успішне втілення новітніх розробок стане основою для перенесення досвіду в інші регіони, матиме великі практичні наслідки з огляду демонстрації розгортання економічної реформи.

Слід підкреслити ті економічні вигоди, які досягаються з створенням вільних економічних зон. Серед них можна виділити прямі та непрямі
(опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання, зв’язок, каналізація), постачання сировини, тощо, прибутки; від зв’язків з компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширеня обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з іншими регіонами країни та з закордрном, вдосконалення місцевих професійних навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості товарів та послуг, прискрення процесів структурної перебудови у промисловості.

Ефективне функціонування СЕЗ багато в чому визначається заходами із створення сприятливого інвестиційного клімату в СЕЗ. Для цього необхідно забезпечити довгостроковий і контрольований характер економічної політики, лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів, забезпечити надійні гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв’язку місцевих органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та органів господарського розвитку і управління СЕЗ.

Принципи формування СЕЗ:

1. Срямування на досягнення ефективного режиму господарювання окремих суб’єктів при позитивному народогосподарському ефекті вцілому.

2. Гнучкість і динамічність управління СЕЗ.

3. Багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей СЕЗ.

4. Перспективність розвитку.

5. Відповідність пріоритетних напрямків розвитку СЕЗ пріоритетним напрямкам розвитку регіонів і держави.

6. Врахування вимог національної безпеки.
СЕЗ створюються як економічні анклави, які стоять поза рамкою економіки країни, що приймає. Практика створення та функціонування СЕЗ показує помилкову думку про те, що вплив зон на національну економіку може бути тільки позитивним і не вимагає заходів спеціального регулювання. СЕЗ, виступаючи формою міжнародної співпраці є результатом певного компромісу між інвестором і стороною, яка приймає. Така ситуація підкреслює наявність певного внутрішнього протиріччя, властивого СЕЗ, як елементу міжнародних економічних відносин.

Як і будь-яке складне утворення, спеціальні економічні зони можуть спричинити негативний вплив на господарську систему регіону. До складових цього впливу можна віднести необгрунтовану дезінтеграцію економічного режиму певного регіону внаслідок виділення спеціальної економічної зони, перерозподіл ресурсів для її розвитку на шкоду іншим регіонам. Формування спеціальної економічної зони може стати чинником активізації небажаних видів економічної діяльності, викликати побажання інших регіонів країни, подекуди необгрунтовані, мати власні зони з подібними пільгами. Все це необхідно врахувати при обгрунтуванні створення зони з метою максимального обмеження потенційних вад.

Досвід функціонування спеціальних зон в країнах, які розвиваються, свідчить, що сторона-засновник бачить в них користь, однак, не слід перебільшувати їх значення.

Отже, СЕЗ є одним з інструментів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і удосконалення економічної структури окремих регіонів. Як свідчить практика іх створення і функціонування, основна перевага СЕЗ для країн, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової системи. Більш швидшке і ефективне залучення національної економіки до використання науково-технічного, організаційно-управлінського, економічного досвіду провідних країн світу, залучення іноземних інвестицій, створення нових робочих місць, вирішення проблем, пов’язаних з підготовкою сучасних високопрофесійних кадрів - все це повинно реалізуватися в конкретних результатах – рості експортного потенціалу, накопиченні валютних резервів, оптимізації економічної структури. Тому у створенні СЕЗ повинні бути зацікавлені не тількі окремі регіони, але й держава уцілому, що дозволить виробити вивірену і зважену політику центру по відношенню до регіонів, які йдуть по шляху створення СЕЗ.

Висновки

Для послідовної інтеграції економіки країни в систему світогосподарчих зв’язків створюються вільні економічні зони. Вони можуть створюватись з ініціативи місцевих органів влади. Пропозиції про створення
ВЕЗ вносяться до уряду України місцевою владою області (району), на території якої передбачається організація зони. Найбільш перспективними територіями для створення таких зон є Закарпатська, Донецька, Луганська,
Харківська області, а також міста Одеса, Маріуполь, Суми. Фінансування робіт щодо підготовки інвестиційних проектів забезпечується ініціаторами створення ВЕЗ.

Серед найбільш важливих завдань, вирішення яких можливе шляхом створення на території з вигідним географічним розташуванням більш пільгових у порівнянні з іншими формами зовнішньоекономічної діяльності умов, слід відзначати:
1. залучення в економіку України іноземного капіталу, передової технології та управлінського досвіду;
2. створення інфраструктури для розширення міжнародних економічних зв’язків

(у тому числі валютно-кредитних, страхових, інформаційних, транспортних), які дозволяють використати ВЕЗ як канал між внутрішньою та зовнішньою економікою;
3. розвиток експортної зони та збільшення валютних надходжень, у тому числі за рахунок переробки сировинних ресурсів, поступаючих на світовий ринок у непереробленому вигляді;
4. підвищення ефективності впровадження у виробництво вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок з подальшою передачею результатів для широкого використання в економіці країни та за кордоном;
5. апробація на локальному рівні різноманітних варіантів впровадження нових форм господарювання, пристосованих до умов світового ринку;
6. практичне навчання наших фахівців способам та методам міжнародного бізнесу з подальшим використанням отриманих навичок роботи поза зоною;

Виходячи з конкретної цільової та галузевої спрямованності ВЕЗ можуть поділятися на кілька видів:

1. комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру (Харків,

Донбас, Луганськ та ін.);

2. зовнішньоторговельні – вільні митні зони та порти, зони експортного виробництва та транзитні зони (Одеса, Маріуполь);

3. функціональні або галузеві (технологічні парки, технополіси, туристські, страхові, банківські та інші зони).

Перелічені види вільних економічних зон можуть виконувати народногосподарські та зовнішньоекономічні функції. Зовнішньоторгівельні зони призначаються в основному для забезпечення валютних надходжень за рахунок створення спеціальних складів, здачі в оренду приміщень для виставок, перевалки та доробки транзитних вантажів.

Технологічні парки та технополіси можуть сприяти прискоренню науково- технічного процесу на основі активізіції міжнародної співпраці в галузі запровадження результатів вітчизняної фундаментальної науки з метою розробки нових наукомістких технологій, випуску готової продукції та розширення їх експорту. ВЕЗ комплексного характеру створюються на порівняно обмежених територіях з урахуванням їх вигідного географічного положення на транспортних шляхах міжнародного значення, де існують умови для широкого залучення іноземного капіталу з метою створення виробничої інфраструктури.

Фінансова та кредитна політика держави може стати ефективним інструментом регулювання цільової спрямованності діяльності ВЕЗ.

Для підприємств України, спільних та іноземних компаній, працюючих у
ВЕЗ, можуть передбачатися такі податкові пільги:

V зниження (відміна) податку на прибуток (доход) та його переказ за кордон (для іноземних інвесторів);

V збільшення строків вивільнення від сплати податків (для спільних та іноземних підприємств);

V видача податкових кредитів (тимчасове вивільнення від податків з подальшою їх виплатою);

V встановлення строків прискореної амортизації основних виробничих фондів;

Підприємства, розташовані у ВЕЗ, можуть сприяти залученю іноземних інвестицій, впровадженню новітніх технологій, активізації вітчизняного ринку, поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 30 жовтня 1992р.

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості

Верховної Ради України, № 19, 1996р.

3. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні”//

Відомості Верховної Ради України, № 46, 1992р.

4. Авдокушкин Е. Организация технологических центров в Китае//

Проблемы теории и практики управления. – 1994г., № 4.

5. Бабинцев В., Валиулин Х. Особые экономические зоны// Российский экономический журнал. – 1992г., № 9

6. Березовская И. Свободы не видать// Бизнес, 1999г., № 7.

7. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – К.:

Знання, 2000.

8. Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад

України). – К., 1999р.

9. Данько Т.П. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве. –

М., 1998г.

10. Дегтярёва О.И. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1999г.

11. Дергачёв В.А. Свободные экономические зоны в современном мире. 2- е изд. – Одесса, 1996г.

12. Загородній А. Вільні економічні зони: світовий досвід створення та функціонування// Економіка України. – 1995р., № 4.

13. Пила В., Чмир О. До питання формування вільних економічних зон в Україні// Економіка України, 1996г., № 12.

14. Сидоров А. Особливості законодавчого забезпечення вільних економічних зон в Україні// Економіка України, 1996г., № 12.

15. Україна на роздорожжі.//За ред. Зіденберга А., Хоффмана Л. –

Пер. З англ. – К.: Фенікс, 1998р.

16. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн. – К., 1996р.

17. Чмырь Е.С. Свободные экономические зоны: подходы к классификации// Организация и регулирование экономики – К.:

Лыбидь, 1993г., Вып. 113.

18. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.:

Генеза, 1997р.

-----------------------
Тісна інтеграція у світову економічну систему за рахунок включення у міжнародний рух товарів , капіталів, інформації

Використання порівняльних переваг певної території

Сукупний ефект діяльності

Можливість утворення сучасного господарства на основі залучення капіталовкладень, у тому числі іноземних

Запровадження вільної чи пільгової торгівлі

Страницы: 1, 2, 3