Показники, які характеризують використання ОВФ підприємства в часі.

Коефіцієнт використання календарного часу (Ккч), як економічна категорія, характеризує тривалість використання ОВФ на протязі року. І визначаємо:

Ккч = Рдн / Кд , де Рдн – число робочих днів, Кд – число календарних днів у році.
Тоді, Ккч = 140 / 365 = 0,3836 (або 38,36%).

Коефіцієнт використання робочого часу (Крч), як економічна категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою:

Крч = Чфрд / Чрдпл , де Чфрд – число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих днів запланованих у році.
Отже, Крч = 140 / 230 = 0,6087 (або 60,87%).

Коефіцієнт змінності (Кзм) ОФ, як економічна категорія, характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. І визначаємо:

Кзм = ЕБві / Бв , де Бві – балансова вартість ОФ, яка використовується у різні зміни (Е – сума).
Отже, Кзм = ( 4,30 + 3,40 + 1,30 ) / 5,40 = 1,667.

Коефіцієнт використання внутрізмінного часу (Квзм), як економічна категорія, що характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, і визначається за формулою:

Квзм = Чфгзм / Чгзм , де Чфгзм – число годин, відпрацьованих у зміну; Чгзм – число годин зміни.
Тоді, Квзм = ( 8 – 0,7 ) / 8 = 0,9125 , (або 91,25%); де 0,7 – внутрізмінні втрати робочого часу (у годинах).

Інтегральний коефіцієнт використання часу (Кін), як економічна категорія, характеризує ступінь використання ОВФ у часі. І визначаємо його за допомогою дубутку відповідних коефіцієнтів використання ОВФ:

Кін = Ккч х Крч х Кзм х Квзм = 0,3836 х 0,6087 х 1,667 х 0,9125=
0,3552;

Коефіцієнт використання календарного часу дорівнює 0,3836, а це не входить в нормативний проміжок (0,65 – 0,70), отже потрібно впроваджувати такі заходи, за допомогою яких вдалося б підвищити використання календарного часу, в результаті чого підвищувалась ефективність використання ОВФ. Використання робочого часу характеризується коефіцієнтом використання робочого часу, який в даному випадку рівний 0,6087. Робочий час на підприємстві використовується не повністю, що впливає на ефективність використання ОВФ. Протележне спостерігається по використанню внутрізмінного часу – 0,9125. Ефективність використання ОВФ складає 0,3552; це впливає на фективність ведення виробництва.

Узагальнюючі показники.

Фондовіддача (Фв), як економічне категорія, характеризує обсяг продукції у грошовому виразі, що виробляється на одиницю ОВФ. Визначаємо її:

Фв = О / Бвовф = 8,10 / 5,40 = 1,5 (грн./грн.).

Фондовіддача по активній частині ОВФ (Фва) визначаємо:

Фва = О / Бваовф , де Бварвф – балансова вартість активної частини ОВФ.
Отже, Фва = 8,10 / 4,00 = 2,025 (грн./грн.).

Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ (Квс) визначаємо за формулою:

Квс = О / Ар , де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань.
Тоді, Квс = 8,10 /(5,40 х 0,088) = 17,045 (грн./грн.)

По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина.

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства в часі.

Методичні рекомендації по економічному обгрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ на підприємстві в часі.

1. . Підвищення ефективності використання річного робочого часу.

Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу.

Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства.
Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов”язково вплине на рівень ефективності виробництва.

Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів:

- покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства;

- забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.

Потрібно розширювати зв”язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання
ОВФів.

На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%.

Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році:

Рч = Рчб х Дрч , де Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році
(відсотків від величини базового року).

Рч = 140 х 0,05 = 7 (днів);

Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:

Крч = ( Рчб + Рч ) / Рчпл , де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ;
Отже, Крч = ( 140 + 7 ) / 230 = 0,6391.

Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:

Змпл = Кзм х Рч , де Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.
Отже, Змпл = 1,667 х 7 = 11,669 (змін).

Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:

Змпл = Рчб х Кзм + Змпл , де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році;
Отже, Змпл = 140 х 1,667 + 11,669 = 245,05 .

Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ:

Орчпл = ( Об / Змб ) х Змпл , де Орчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році.

Орчпл = ( 8100000 / (140 х 1,667 )) х 11,669 = 405000 (грн).

Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень. Активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну:

Дрч = Бвак х Сзм х Змпл , де Дрч – додаткові витрати , пов”язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; Сзм – додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.

Дрч = 4,00 х 0,1 х 11,669 = 4,668 (тис.грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості
(вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою:

Д а/ві = (Бві х А) / Оі , де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А- норма річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме у базовому році:

Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.)
У плановому році:

Да/Впл = (5420 х 0,088) / (8100 + 405) = 0,0561 (грн./грн.).

Балансова вартість у плановому році дорівнює 5420 (5400-0,43+0,45).

Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:

А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) х Опл , де А/Впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році.

А/Впл = (0,0586 – 0,0561) х 8505 = 21,2625 (тис. грн.).

Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна:

Срч = А/Впл - Дрч, де Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого часу використання ОВФ.

Срч = 21,2625 – 4,668 = 16,5945 (тис. грн.).

2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.

В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно- господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрізмінного часу.

Щоб зменшити внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, і, відповідно, тим самим підвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші господарсько-технічні заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнта використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного робочого часу в межах 5-20%%. Проте проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додаткових витрат підприємства.

На основі запроектованих заходів визначаємо величину зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використаня ОВФ підприємства (у відсотках). Візьмемо, наприклад, зниження втрат робочого часу протягом зміни ( ВЗЧпл) на 9% (внаслідок проведених нами заходами).

Визначимо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:

ВЗРЧпл = (ВВЗЧб х ВЗЧпл) х РЧпл х Кзм , де ВЗРЧпл – загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу, ВВЗЧб
– втрати внутрізмінного часу використання ОВФ у базовому році (години),
ВЗЧпл- величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання
ОВФ у плановому році (відсотки), Кзм – коефіцієнт змінності.

ВЗРЧпл = 0,7 х 0,09 х 146,3 х 1,667 = 15,36 (годин).

По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме:

ВЗРЧпл = ((0,7х0,9х146,3х1,667)/(146,3х1,667х 8)) х 100% = 0,79%.

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрізмінного часу:

Овзч = Об х ВЗРЧпл , де Овзч – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часувикористання ОВФ, Об – обсяг виробництва продукції у базовому році, ВЗРЧпл – величина зменшення втрат внутрізмінного часу (відсотки).
Отже, Овзч = 8100000 х 0,0079 = 63990 (грн.);

Можемо визначити додаткові витрати підприємства, пов”язані із зменшенням втрат внутрізмінного часу використання ОВФ. Розрахунок ведеться із нормативу витрат на 1 тсячу грн. активної частини ОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0,4 гривні:

Двзрч = Бвак х Свзрч х Взч , де Двзрч – додаткові витрати підприємства, пов”язані із зниженням втрат внутрізмінного робочого часу. Свзрч - додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу.
Отже, Двзрч = 4,00 х 0,4 х 0,79 = 1,264 (тис. грн.);

Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції, і визначається за формулою:

Да/Ві = ( Бві х А ) / Оі, де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань собівартості на одиницю обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А- доля
(норма) річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить: у базовому році Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.). у плановому році:

Да/Впл = (5420 х 0,088) / (8100 + 63,99) = 0,0584 (грн./грн.).

Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме (у тис. грн.):

А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) х Опл = (0,0586 – 0,0584) х 8163,99 =
1,6328;

Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде складати:

Свзрч = А/Впл - Двзрч ; де Свзрч – величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ.

Свзрч = 1,6328 – 1,264 = 0,369 (тис.грн.).

Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році:

Квз = (Тзм - Вз) / Тзм; де Тзм – тривалість зміни, Вз – витрати внутрі-мінного часу.
Отже, Квз = (8 – (0,7 х 0,91)) /8 = 0,9204

3.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів.

Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності.
Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництваі праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити зміність використання ОВФ на 5 – 30%% в рік. В практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу чи третю зміни роботи підприємства. Проте, впровадження запроектованих заходів по збільшенню змінності використання ОВФ плтребує додаткових витрат, які необхідно врахувати при визначенні ефективності використання цих фондів.

На основі запроектованих заходів будемо визначати величину збільшення тривалості використання ОВФ на підприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використаннята обсяг ОВФ. Визначимо величину збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві. До розрахунків приймемо, що додатково буде використовуватися ОВФів:

- у першу зміну – 100 тис. грн.

- у другу зміну – 75 тис. грн.

- у третю зміну – 50 тис. грн.
Тобто обсяг використання – 225 тис. грн. ( 100 + 75 + 50 );

Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:

КЗМпл = Е Бві / Бв , де КЗМпл – збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ ,
Бві – балансова вартість приросту ОВФ підприємства (Е – сума).
Отже, КЗМпл = (100 + 75 + 50) / 5400 = 0,042.

Визначаємо коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:
КЗМпл = КЗМб + КЗМпл , де КЗМб і КЗМпл – коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.
Отже, КЗМпл = 1,667 + 0,042 = 1,709.

Визначаємо число змін використання ОВФ у плановому році із збільшенням коефіцієнта змінності:

Змпл = РЧпл х КЗМпл , де Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році, РЧпл – робочий час використання ОВФ у плановому році, КЗМпл – коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.
Отже, Змпл = 146,3 х 1,709 = 250 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції у зв”язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну у базовому році:

ОЗМпл = ( Об / Змб ) х Змпл , де ОЗМпл – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності (у тис.грн.), Об – обсяг виробництва продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році, Змпл – приріст числа змін використання ОВФ у плановому році ( Змпл = Змпл –
Змб ).
Отже, ОЗМпл = (8100 / (1,667 х 140)) х (250 – (1,667 х 146,3)) =
212,334.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5