Центральні банки грають головну роль и управлінні банківською системою і виступають державними органами економічного управління. Центральне місце в банківській системі України займає Національний банк України (НБУ).

Роль центральних банків у розвитку економіки більш значна, коли ширше використовуються економічні заходи управління народним господарством, коли більш розвинуті товарно-грошові відносини. Так як центральні банки ви- конують функції банку банків, регулювання грошового обігу і кредиту вони мають право адміністративного контролю і реального економічного впливу на операції комерційних банків.

Функції центральних банків.

1. Емісія кредитних грошей та вилучення грошей з обігу.

2. Акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ.

- 12 -

3. Збереження офіційних золото-валютних резервів.

4. Надання кредитів і виконання розрахункових опера- цій для урядових органів.

5. Здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків.

6. Грошово-кредитне регулювання економіки.

7. Контроль за діяльністю кредитних установ.

8. Надання ліцензій на операції із іноземною валютою.

9. Обслуговування державного боргу країни.

З підприємствами та фірмами центральний банк в опе- рації не вступає.

Регулюючі функції Центральних банків можна в загаль- ному поділити на адміністративні та економічні. Цент- ральні банки мають наступні можливості адміністративно- го впливу, які фіксуються в законах про банківську ді- яльність або в спеціальних законах про Центральний банк: встановлення вимог до об'єму статутного фонду та ліквідності банку; проведення ревізій та інспекцій ста- ну, операцій банків; видавництво обов'язкових для вико- нання інструкцій та додатків для банківських законів; збір та узагальнення звітності банків з метою запобі- гання можливого погіршення фінансового стану окремих кредитних інститутів, а також визначення перспектив розвитку кредитної системи; розгляд заявок та надання права на створення нових банків та розширення діяльнос- ті діючих банків; обмеження конкурентної боротьби за залучення ресурсів (заборона виплачувати відсоток або його кількісне обмеження по певних видах депозитів) і

- 13 - за надання кредитів (заборона або обмеження купівлі певних активів).

Укономічні функції банків здійснюються за вибраним напрямом грошово-кредитної політики. Вони сприяють до- сягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфе- ри, обмеженню інфляції, підтриманню надійності кредит- ної системи та економічного росту.

Інструментами здійснення економічних функцій висту- пають:

- облікова ставка, яка приймається Центральним бан- ком в його операціях з комерційними та іншими кредитни- ми інститутами. Вона дозволяє регулювати масу грошових коштів в обігу у відповідності з потребами окремих бан- ків, регіонів та всього народного господарства;

- операції на відкритому ринку. До них відносяться: купівля цінних паперів, які знаходяться в портфелі ко- мерційних банків, у випадку, якщо Центральний банк має намір збільшувати суму ліквідних коштів, які знаходять- ся у розпорядженні комерційних банків; продажа цінних паперів з портфелю Центрального банку;

- обов'язкові резерви. Законом встановлені певні пропорції, в рамках яких банки зобов'язані тримати час- тину своїх коштів на беспроцентних рахункахв Централь- ному банку. Ці кошти складають строковий фонд для за- хисту інтересів вкладників. Крім цього, обов'язкові ре- зерви забезпечують контроль зі сторони Центрального банку за діяльністю банків та дозволяють регулювати умовно-кредитний обіг;

- 14 -

- прямі кількісні обмеження, які застосовуються у необхідних випадках, зокрема, обмеження на приріст кре- дитів комерційних банків.

До економічних регуляторів Центрального банку можна віднести також передачу грошових ресурсів в банківську систему при виникненні тимчасової потреби в них і на- дання фінансової допомоги окремому банку або банкам, які мають недостачу коштів в зв'язку з погіршенням фі- нансового стану.

Грошово-кредитна політика центрального банку здійс- нюється через сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової одиниці в обігу, обсягів кредиту й емісії, або на їх обмеження - залежно від стану економіки.

Мета грошово-кредитної політики центрального банку - створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили, стримування інфляції, регулювання темпів економічного зростання та збалансованості народного господарства і платіжного фонду.

Серед методів грошово-кредитної політики важливе місце посідає дископтна політика, яка пов'язана з купівлею векселів. Це найстаріший метод кредитного регулювання. Зниження дисконтної ставки Центрального банку стимулює комерційні банки розширюва- ти кредитування підприємств, а підвищення - навпвки. Продаж цінних паперів Центральним банком означає зменшення сум на ре- зервних рахунках і звуження кредитування комерційними банками своїх клієнтів.

Грошово-кредитна політика центральних банків має деякі су- перечності: коли для підвищення ділової активності банк підні-

- 15 - має дисконтну ставку, щоб сприяти припливу грошового капіталу з-за кордону, то подорожчання кредиту гальмує зростання вироб- ництва і пожвавлення внутрішньої ділової активності.

Центральний банк впливає на процес кредитування у народному господарстві також шляхом відкриття спеціальних резервних ра- хунків комерційних банків, на яких вони зобов'язані розміщати депозити. Розміри депозитів (в процентах) залежать від того, які внески своїх клієнтів мобілізував комерційний банк. Ці де- позити є резервом для розширення кредитування, якщо цього пот- ребує кон'юктура розвитку народного господарства, і страховим фондом для комерційних банків від банкрутства.

Центральний банк не може бути конкурентом комерційних бан- ків. Його головна мета - забезпечувати стабільність грошового обігу та регулювати кредитні відносини.

Важлива роль у налагодженні ділової активності підприємств суверенної України належатиме утвореному у 1991 році Націо- нальному банку України (НБУ).

Будучи підзвітним лише Верховній Раді України, він має право законодавчої ініціативи. Своє монопольне право випускати грошові знаки та направляти їх в обіг НБУ поєднує з операція- ми, які він проводить з резервними фондами та з касовим обслу- говуванням комерційних банків, з купівлею-продажем державних цінних паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу націо- нальної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяль- ність підприємств він здійснює через обслуговування комерцій- них та інших банків, у ході якого проводить відповідну грошо- во-кредитну політику.

- 16 - б) СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають "фі- нансовими універмагами" або "супермаркетингами кредиту". Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку. Однак, це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Зокрема, у США комерційні банки належать до найбільш контрольованої сфери підприємницької діяльності.

Основою такого контролю є спеціальне законодавство й артимоно- польні закони.

До основних функцій банків належать:

1) кредитування підприємств, держави, приватних осіб та опера- ції з цінними паперами; 2) регулювання грошового обігу; 3) за- лучення тимчасово вільних грошових коштів, нагромаджень і пе- ретворення їх у позичковий капітал; 4) здійснення грошових розрахунків та платежів у господарстві; 5) випуск кредитних засобів обігу (депозитно-чекова емісія); 6) консультації і на- дання економічної та фінансової інформації.

Головною відмінністю комерційних банків від центральних є відсутність права емісії банкнот.

Серед комерційних банків розрізняють два типи - універ- сальні та спеціальні банки.

Універсальний банк здійснює всі або майже всі види бан-

- 17 - ківських операцій:

- надання як короткострокових, так і довгострокових креди- тів;

- операції з цінними паперами;

- прийом вкладів всіх видів;

- надання різноманітних послуг.

Спеціальний банк спеціалізується на одному чи небагатьох видах банківських операцій. До країн, де переважає принцип спеціалізації банків відносяться Великобританія, Франція, США,

Італія, Японія. Принцип універсалізації домінує в Швейцарії,

Німеччині й Австрії. (Мал.1).

Кредитні інститути

Універсальні банки Спеціальні банки

Приватні Інвестиційні

----------------

- Великі банки

- Регіональні банки Інотечні

- Приватні банкіри

- Приватні ощадні банки Галузеві

Державні універсальні банки Споживацького кредиту

--------------------------

- державні великі банки (надання розстрочки

- ощадні каси платіжу)

- 18 -

Кредитні товариства Кредитні інститути

-------------------- із спеціальними

- земельні функціями

- професіональні

- ощадні каси

Мал.1. Комерційні банки

Умови обороту капітала більш сприятливі в універсальних банках, так як вони мають можливість враховувати ризик пропор- ційно різним видам операцій.

В кінці 60-х на початку 70-х рр. розвиток процесу інтер- націалізації привів до виникнення міжнародних банківських гру- пувань. Вони об'єднують провідні міжнародні банки, які висту- пають разом на міжнародних грошових ринках і ринках капіталів як кредитори, отримуючи більш вигідні умови в конкурентній бо- ротьбі за максимальні прибутки, виконуючи ті ж самі операції, що й звичайні комерційні банки: кредитні операції, фондові операції банків, що зв'язані з цінними паперами, комерцій- но-посередницькі операції, тобто тимчасове управління майном приватних осіб; лізінгові операції, які пов'язані із придбан- ням банками машин та устаткування для надання їх в оренду.

Банківська система в Україні у ході реформи також набли- жена до західного типу. Однак поки ще не завершено втілення в життя економічних методів впливу банків на роботу підприємств.

В сучасній банківській системі України комерційні банки

- 19 - складають первинну ланку. Вони виступають їх фундаментом, тому що держава передала їь здійснення конкретних кредитно-розра- хункових заходів по роботі з клієнтами (юридичними та фізични- ми особами). Їх називають діловими банками.

Комерційні банки є результатом переходу від централізова- ного управління економікою до ринкового. Виникнення у вироб- ничому, постачальницькому, торгівельному секторах нашої еконо- міки різноманітних комерційних структур з альтернативними фор- мами власності вимагає адекватних їм кредитних установ, які працюють на схожій основі - повному господарському розразунку, які мають широкі права, базують свою діяльність на двух посту- латах - ризику та прибутку.

Виникнувши як альтернатива державним банківським структу- рам, комерційні банки стали, по суті, першою сферою економіки, де реально йде її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Якщо раніше їх рух відбувався тільки по вертикалі (знизу вверх і зверху вниз), то тепер і по горизонталі. При цьому автомитичне кредитування повністю виключається.

Існуюча в нас десятки років державна монополія на бан- ківську справу скасована. Під кінець 1991 р. на території був- шого СРСР діяло 1616 комерційних банків, з них на Україні - 61.

Ринок банківських послуг на Україні у 1993 р. формували близь- ко 240 комерційних банків. Тим не менше до рівня держав з тра- диційною ринковою економікою нам ще далеко за кількістю бан- ків, що припадають на 100 тисяч населення, ми відстаємо від розвинутих країн у десятки разів. В залежності від країни на один наш банк припадає 20-50 зарубіжних. Для порівняння: в

- 20 - розвинутій ринковій економіці США зараз нараховується біля 15 тисяч комерційних банків.

Зараз в Україні є декілька видів ділових банків, які роз- різняють за : належністю статутного капіталу і засобом його формування (акціонерне та банки-товариства з обмеженою відпо- відальністю, з участю іноземного капіталу); за видами операцій

(універсальні та спеціалізовані); за територією діяльності

(республіканські, регіональні); за галузевою орієнтацією. За засобом формування статутного фонду функціонують акціонер- но-комерційні банки - АТ Західно-український комерційний банк, акціонерно-комерційний банк "Галицький", акціонерний банк "Ль- вів-Вест".

Функціонують також банки, капітали яких сформовані за ра- хунок пайових внесків учасників-засновників - Акціонерно-ко- мерційний Укрсоцбанк, агропромисловий банк "Україна" акціонер- но-комерційний (АПБ "Україна" АК). Але більшість комерційних банків - товариства з обмеженою відповідальністю - КБ "Карпа- ти", "Львів", КБ "Верховина", "Гале-банк". Серед них перший в

Україні банк заснований виключно фізичними особами "Прут і К " в Івано-Франківську.

За видами операцій вже створено багато універсальних бан- ків. Це INKO, Перкомбанк, Аваль, Приватбанк. За територією ді- яльності республіканськими є акціонерно-комерційний Промін- вестбанк, акціонерно-комерційний Укрсоцбанк, АПБ "Україна" АК.

До банків галузевої орієнтації відносяться Монтажспецбанк, Ки- ївдорбанк, Градобанк, Легбанк, Селянський комерційний банк

"Дністер".

За останній час розширюється створення комерційних банків із

- 21 - залученням іноземного капіталу. Наприклад, недавно "Електрон- банк" залучив іноземний капітал. Партнерами "Електронбанку" стали декілька іноземних юридичних осіб. Серед них - підприєм- ства, для яких важливим є оборот капіталу, фінансові компанії, які "підтягують" українського партнера до високого рівня обс- луговування за допомогою системи "Свіфт".

Залучивши іноземний капітал, банк дістає право надавати ва- лютні кредити, які нині дуже потрібні підприємствам, у першу чергу для придбання нових технологій, комплектуючих за кордо- ном.

Практично любу інформацію про стан справ банку можна отри- мати з аналізу його балансу, який видається у відкритій пресі.

Аналіз банківських балансів може пролити світло на реальний стан справи в банківській сфері, визначити рейтинг банків за самими різноманітними параметрами.

До числа одинадцяти великих комерційних банків України від- носяться банки: INKO, Укрінбанк, "Відродження", Аваль, Атіо,

Градобанк, Народний банк, Перкомбанк, Легбанк, Араваксбанк,

Харківський банк, "Грант" (за 9 місяців 1993 року). Сумарний статутний фонд одинадцяти великих банків складає 41,7 млрд.крб., в той же час сума коштів в стандартних фондах всіх комерційних банків разом 67.8 млрд.крб. Сума статутного капі- талу в банках не досягає суми включених банками податків, її можна порівнять з об'ємом залучених зі сторони населення кош- тів (для 11 великих банків ця сума склала 91 % розміру статут- ного фонду, а для всієї маси комерційних банків - 63 % ). Це говорить не стільки про активність населення, а про нереаліс- тичну оцінку статутних фондів. Статутні фонди формувались то-

- 22 - ді, коли реальна ціна карбованців була іншою, і наступні кроки по збільшенню статутних фондів або по їх переоцінці залежали від кон'юнктури.

Постановою Правління НБУ від 27.09.1993 комерційні банки були зобов'язані до 01.01.1994 сформувати статутний фонд в розмірі 2 млрд. крб. і до 01.07.1994 р. - 5 млрд.крб. Міні- мальний розмір статутного фонду для новостворюваних банків постановою правління від 21 грудня 1993 р. встановлено у роз- мірі 3 млн. екю, тобто не менше 42 млрд.крб.

Сума прибутку по всій масі комерційних банків за 9 місяців

1993 р. в 3,8 раза перебільшила розмір статутного фонду, а по групі 11 великих банків в 5,1 р. Сума виплачених податків в своєму загальному об'ємі в 3.3 р. перебільшила сумарну касу комерційних банків, а в групі 11 великих комерційних банків - в 3.72 рази (тут вона склала 35.6 млрд. крб.)

Провідні комерційні банки України на 1 січня 1995 р.

1.01.95

-------------------------------------------------------------- місце Назва банку Бали

--------------------------------------------------------------

1 (1) Промінвестбанк 4.18

--------------------------------------------------------------

2 (2) АПБ "Україна" АК 4.17

---------------------------------------------------------------

3 (11) ПУМБ (Донецьк) 3.25

--------------------------------------------------------------

- 23 -

4 (4) Приватбанк (Дніпропетровськ) 3.25

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6