А більша частина засобів масової інформації і журналістів лише повторюють, доповнюють і нюансують цю інформацію, яка буквально є інфраструктурою їх власного виробництва. Виходить так, що переважна більшість журналістів опиняється у становищі коментаторів цієї інформації.

Сьогодні піраміда інформації виявляється перевернутою. Такого роду диспропорція може мати з часом негативні наслідки, оскільки коментар і досьє подій не можуть служити противагою силі і правдивості раніше виробленої інформації.[10;10]

2.2.2. Модель журналіста преси і домінанта аудіовізуальних засобів

Престиж друкованої преси пов'язаний, зокрема, з тим, що журналісти дещо більш незалежні, завдяки численним політичним баталіям, які дозволили їм поступово закріпити свій авторитет і свою законність.

Звичайно, аудіовізуальна преса має немалий престиж, а її «зірки» більш відомі, ніж основна частина журналістів друкованої преси, проте незастаріла інформація, що справляє великий вплив, у більшості випадків походить з письмових джерел. І у нас сьогодні найсерйозніші політичні кризи, викликані втручанням ЗМІ, пов'я­зані переважно з діями друкованої преси.[10;24]

2.2.3. Рекламний репортаж і похідні від нього форми журналістики

Уся система ЗМІ зіткнулася з новою проблемою, яку можна визначити як все більш сильне змішування реклами та інформації. На даний момент це явище зачіпає переважно друковану пресу, але можна не сумніватися, що воно пошириться на телематику і аудіовізуальну сферу.

Різниця між двома такими видами матеріалів зрозуміла кожному, однак при читанні численних текстів бачимо, як непомітно зника­ють ці грані, і в результаті реклама поглинає власне пресу, підриває її престиж.[10;32]

2.2.4. Спротив центрам економічної влади

Якщо журналісти вміють або вчаться вести діалог з політичною владою, то вони у той же час майже обеззброєні у порівнянні з економічними структурами (Про це детально йшлося у темі «Функ­ціонування ЗМІ в системі економічних відносин суспільства»).

2.2.5. Ідеологія комунікації

Сьогодні проблема не в інформації, а в комунікації. Небезпека пов'язана з тим, що сучасна техніка надає інформації безмежні можливості розвитку, аж до того, що ця інформація поступово ризи­кує втратити свою самобутність, знаходячись в середині розгалу­женого комунікаційного комплексу.

Проблема в тому, як уникнути того, щоб журналісти не стали «суперкомунікаторами» і не втратили в цій трансформації те, що сьогодні складає суть їх професії і в результаті забезпечує всю її принадність.

2.2.6. Політична влада і журналістика

Ця проблема пов'язана із зміною статусу комунікацій у нашому суспільстві. Ще вчора політична влада була якщо не оточена пов­ною секретністю, то в усякому разі замкнутою на самій собі і майже не «відкривалась».

Сьогодні становище докорінно змінилося, і тепер самі політичні влади постійно пояснюють свої дії, виступають «комунікаторами», ризикуючи тим самим перетворити журналістів на підручних в новій іпостасі, а саме — «інформаційних підручних».

Сьогодні політичні діячі і журналісти утворюють головну дійову пару в широкому комунікативному просторі, причому в такій мірі, що вже важко зрозуміти, хто ж тут кого підтримує.[10;63]

2.2.7. Конкуренція у межах системи ЗМІ

Конкуренція між засобами масової інформації завжди існувала, але вона набуває сьогодні особливого характеру в зв'язку з невідповідністю, яка існувала між постійним розширенням кому­нікативного простору і тим фактом, що більша частина інформації надходила від одних і тих же телеграфних агентств дальнього і ближнього закордоння. Тому журналісти опинилися в умовах нерівності, що змушує їх докладати ще більших зусиль для того, щоб хоч якось відрізнятися один від одного.

Самі ж журналісти, причому більше, ніж будь-коли, присвячують чимало часу прискіпливому вивченню творчості своїх колег, прагну­чи зрозуміти, як ті чи інші з них при більш-менш однаковому стартовому матеріалі примудряються виділитися своєю кінцевою продукцією.

Усе це зовсім не відповідає законам будь-якої раціональної логіки і найчастіше нічого спільного не має із завданням інформування, що стоїть перед всією системою журналістики.[10;74]

III. Система роботи міжнародних каналів в інформаційному просторі

3.1.Концепція подачі інформації на CNN

Принцип віщання CNN став прикладом для її послідовників: міжнародні новини цілу добу в режимі реального часу з максимальним включанням репортажем з місця подій. Віщальна парадигма телеканалу новин включає:

-         цілодобове віщання;

-         робота в реальному часі за принципом інформаційного агентства: новини в заголовках формирують повістку дня;

-         ексклюзивне віщання подій, де б вони не відбувались;

-         проведення телемостів між інформаційними центрами світу;

-         гибке програмування сітки віщання центрами світу: люба программа переривається, уступаючи екстреним випускам новин;

-         трактування  подій в глобальній перспективі.[15]

В основі віщання полягає концепція новинної винятковості: «Новини-це головний продукт CNN, CNN – це новини»[16]

«Будьте первыми, кто узнает» - це салоган постійно супроводжуючий трансляцію. Всі передачі, що прив’язані к новинам і орієнтовані на тікучі події в світі. В центрі уваги – політика, економіка, екологія, соціальні питання та культура. Такі передачі, як «Ваш мир сегодня», «дипломатическая лицензия», «Журналисты – международники», «Инсайт» и конечно же знаменитые ток-шоу Лари Кинга «Лари Кинг в прямом эфире» и «Уикенд с Лари Кингом», користуються популярністю в усьому світі. На цьому каналі виходять багато программ, стосовно бізнесу, економіки та фінансів («Международный бізнес», «Путешествующий бізнесмен» и др. Информацтонные тенденции «Индустрия новостей», «Люди в новостях» передачи о спорте, музыке, моде).

До виходу на інформаційну арену конкурентів таких, як BBC? Euronews, CNN приписували роль єдиного ЗМІ, по-справжньому об’єднуючого фрагментований світ. «Если на планете происходит что-либо значительное, это обязательно появится в эфиреCNN»[17]

CNN дійсно стала єдиною впливаючу телекомпанію в світі. Після огляду в Персидському заливі медиааналітики вперше заговорили про ефект CNN, що укладався в перетворенні подій в силу агресивного впливу прямого ефіру.

CNN бачить себе в якості новинного миссіонера, що забезпечує людей інформацією з самих віддалених куточків світу. «Новости CNN – это глобальный продукт для мирового рынка, они позволяют по-другому взглянуть на мировую историю, служат добру, объединяют страны мира. CNN изобрела снова новости»[18] [Дивись додаток 1]

3.2. Інформаційна політика BBC World

BBC World  - це дайджест программ новин, які виготовлює штат міжнародної телеслужби за допомогою ресурсів ВВС, аналітичних программ та документальних фільмів, що транслюються також на суспільних каналах ВВС.ВВС завжди відрізнялись підвищеною увагою до своєї аудиторії, відповідальністю за свої програми та ефекти, які вони виготовлюють. В репортажах новин ВВС рідко можна побачити сціни насильства, але вони демонструються дуже коректно. «Освещаемая в новостяхсмерть реальна. Существует крайне мало обстоятельств, оправдывающих показ по телевидению казни и других сцен, в которых гибнут или умирают люди…»[19]

Ведучі программ новин ВВС – авторитетні професіонали, які давно зазнали знаменитості: Нік Гоуинг (медиааналітик), Стівен Коул, Ліз Дусет, Джон Сімпсон – ветерані британської журналістики. Серед постійних програм ВВС можна виділити: «Серьезный разговор с Тимом Себастианом», «Корреспондент», «Репортеры», «Коробка передач», «Беседы о кино».

Багато рівність редакторського колективу здійснює фільтрацію новосних репортажів. ВВС-телемережа, що змогла завоювати позицію на інформаційному ринку практично без допомоги комерційних партнерів, завдяки журналістської майстерності співробітника.[20]

IV.Інформація та дезінформація.

4.1. Визначення поняття «дезінформація»

Дезінформація – (фр.des – префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) – піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди.[21]

Дезінформація – (фр.des – префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) – піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди. Проявляється у вилученні продажними журналістами політичних фактів за соціально загострених повідомлень, у свідомо перекрученому тлумаченні змісту суспільно значущих подій.[22]

Дезінформація – (фр. Dezinformation) – заведомо ложная информация.[23]

Дезінформація – моє визначення терміну: це неправдива інформація або усвідомлено зроблена (жовта преса) або випадково (не перевірячи факти чи події тощо).

4.2.Інформаційні та дезінформаційні комунікативні ланцюги

Інформація і дезінформація розташовуються на різних рівнях одного і того ж параметру, тому перехід між ними частіше всього мають умовний характер. Коли для Горького друкували спеціальний екземпляр «Правди», в якому звістку про арешти заміняли розповідями про лов крабів, то це не можна назвати дезінформацією, оскільки в країні водночас арештовували ворогів народу та також ловили крабів. І те, і інше є правдою і відповідає дійсності. Тут дезінформацій ний компонент виникає на більш високому рівні, системному, в певній мірі мета рівні. На рівні конкретного повідомлення це – інформація, на рівні даної системи комунікації в цілому – дезінформація. Таким чином, Горький, отримуючи тільки достовірні повідомлення, виявилось все одно дезінформацією. Чи інший приклад: читач в тоталітарній країні отримує великі обє’ми дезінформацій них матеріалів і в результаті все одно інформований, оскільки він навчився читати між строками. Іншою мовою дезінформований  результат може досягатися як на рівні комунікації, так і на рівні метакомунікації, що яскраво демонструє приклад с Горьким.

Стандартний інформаційний ланцюг складається у вигляді набору таких компонентів:

ДЖЕРЕЛО-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

В свою чергу, дезінформацій ний ланцюг будується на заміні одного чи декількох компонентів на псевдо компонент.[3,126] Але успіх такої дезінформаційної кампанії визначається також тим, що споживач відчуває на певний момент дефіцит інформації. Та йому як би то допомагають поповнити цей дефіцит. Можна навести декілька прикладів:

ДЖЕРЕЛО1

ДЖЕРЕЛО2-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

Дезінформацій ний компонент достатньо часто використовують при рішенні воєнних або мирних, наприклад виборчих, задач. Згадаємо «чорні» радіостанції (в подальшому Р) часів ДСВ, які віщали начебто з Німеччини, хоча належали союзникам. У дезінформації для збереження її ефективності обов’язково повинні бути корені інформації. Ф.Тейлор пригадує ще один компонент ефективності: для того, щоб бути дійсною, «чорна» операція повинна залишатися схованою, таємниця повинна залишатися схованою.

У Китаї активно використовувались подібні дезінформацій ні складові. Під час корейської війни був піднят галас з приводу використання США біологічної зброї, хоча в дійсності цього не було, а з ціллю привлекти до симпатії міжнародну громадськість.

Дезінформація є дезінформацією, коли вона подається в контексті правди[3,130].

4.3.Варіанти скривлення інформаційного простору

При стандартному підході до інформаційного простору -  воно служить автоматичному відображенню реальності. Однак його сучасний розвиток призводить до того, що інформаційний простір можу мати функціонування, яке буде автономним від простору реальності.

Не менш частіше інформацію намагаються уявити як дезінформацію. Інформація стає дезінформацією, коли навколо «оператори», які різко знижують достовірність. Для цього може знищуватись достовірність джерела інформації.

Сергій Доренко в своєму інтерв’ю в «Независимой газете» (2001,13.01) розповідає, як А.Волошин, а до нього В.Юмашев та Чубайс, проводять тижневі «летучки» з головою ОРТ, під час виборів до Волошина вони приходили по середах, а до Юмашева та Чубайса – по суботах. При цьому відпрацьовується поточне висвітлення подій в новинах, а також приймаються рішення про проведення дезінформаційних кампаній. Таким чином, державна машина породжує дезінформацію як зовні, так і внутрішньо свого ж інформаційного простору.

Якщо інформаційна подія 1-яскрава та скандальна, тому спростувати її інформаційною подією 2 – стандартним практично неможливо. Інформаційна подія 1 все одно залишається в пам’яті незалежно від активності його спростування.

А.Снайдер в книзі «Бойцы дезинформации» пишет, что, по данным ЦРУ, Советский Союз тратил 3 млрд долларов в год на дезинформацию. К примеру, только на кампанию против нейтронной бомбы должно было уйти не меньше 100 млн, поскольку была развернута широкомасштабная кампания: митинги, манифестации, телепрограммы, выступления в прессе (Комсомольская правда.-1997.-26 ноября). Та же работа и в том же объеме велась и в США, например: «При Картере ЦРУ реализовывало секретный проект, выплачивая деньги европейским журналистам, поддерживающим в прессе идею размещения на континенте американских нейтронных бомб. Подобная практика существовала и прежде». Иными словами, для каждого из нас активная информационная кампания в прессе должна служить признаком того, что она ведется с подачи определенного спонсора или заказчика. В противном случае искривление информационного пространства было бы просто немислимим.

Дезінформацію ми можемо визначити як інтенсивне скривлення інформаційного простору, яке доводиться тримати в певний час.

4.4. «Черный пиар»

P.R.  является неотъемлемой частью эффективного управления любой организованной формы деятельности: государственной и муниципальной, производственной, коммерческой, общественной и т.д., включающих в себя отношения внеценовой конкуренции (престиж, авторитет, репутация, доверие, взаимопонимание и т.д.)[24].

 «PR – это спланированные и осуществляемые в течение длительного времени действия, направленные на установление и поддержание доброжелательных отношений и взаимопонимания между организацией и общественностью».

Также распространено следующее определение: PR – это специальная наука и искусство управления социальной информацией в условиях внеценовой конкуренции:

a)  направленные на установление и поддержание открытого двухстороннего общения между социальными службами и их общественностью;

b) посредством положительных информационно разъяснительных материалов, активных акций и оценок ответных общественных реакций;

c)  основанных на правде, знании и гласности;

d) с целью достижения взаимопонимания, согласия, социального партнерства и создания благоприятных обстоятельств[25].

Общественность – это все те, с кем социальная организация вступает в контакт как внутри (служащие, сотрудники, работник, акционеры, члены общественных организаций и т. п.), так и за ее пределами (избиратели, налогоплательщики, местные жители, социальные заказчики, партнеры, потребители и т. п.).

Структура общественности:

e)     население в сфере влияния;

f)      структуры самоуправления;

g)     СМИ;

h)     общественные объединения;

i)       сотрудники администрации;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9