Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

Міністерство освіти і науки України Черкаський державний університет

ім. Б. Хмельницького

Факультет романс-германської філології

, <у..-, Кафедра англійської філології

Савенко Олена Вікторівна

Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

^. Кваліфікаційна робота

Спеціальність: 8.030502 — Англійська та німецька мови та література

Науковий керівник:

к. ф. н. Кресан О. Я.

Черкаси- 2002

Ukrainian Ministry of Education and Science Bohdan

Khmelnytsky State University in Cherkasy

School of Romance and Germanic Philology

<— Department of English Philology

Helen Savenko

The Configurations of Composite Contoirs in English Texts

Qualification Project Speciality: English and German Languages and

Literature

Research Advisor:

Ph. D. Kresan 0. Y.

Cherkasy 2002

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................

...........................

Розділ І Функціонально-комунікативна ономасіологія

_^н*

та дослідження тексту

1.1. Основні напрями ономасіологічних досліджень......

1.2. Номінативна структура тексту, її зв'язок з іншими аспектами

тексту.........................................................

Висновки до першого розділу...............................................

Розділ II Ономасіологічна структура складного слова та художній текст

2.1. Номінативна специфіка композитів.

Поняття ономасіологічної структури.........................

2.2. Ономасіологічне узгодження як феномен тексту.....

2.3. Поняття композитної

рамки........................................

Висновки до другого розділу................................................

Розділ-Щ Конфігурації композитних рамок..................................

Висновки до третього

розділу...............................................

Загальні

висновки....................................................................

.........

Бібліографія................................................................

.......................

Перелік фактичного

матеріалу........................................................

ВСТУП

У представленій кваліфікаційній роботі розглядається проблема

композитних рамок, їх конфігурації в англомовних художніх текстах в аспекті

взаємодій їхньої ономасіологічної структури з текстовим оточенням. Ця

проблема розглядалась у світлі ономасіологічних досліджень (Т. ван Дейк,

О.С. Кубрякова, О.Д. Мєшков, 0.0. Селіванова, Л.Ф. Омельченко, О.Я.

Кресан). В ономасіології тексту розглянуто проблеми номінативного механізму

утворення композита та сформульовано критерії виділення композитних рамок.

Водночас, незважаючи на досить глибоку висвітленість проблеми, ряд питань

залишаються відкритими. До них належать питання про повноту класифікації

композитних рамок у художньому тексті когніції та психологічного механізму,

тексту/дискурсу як їх творення номінативної одиниці, а також дослідження

мотиваційної бази ментально-психонетичного комплексу знань, що стоїть за

композитними рамками як поверхневими утвореннями.

Актуальність теми зумовлена її спрямованістю на подальше дослідження

проблеми конфігурацій композитних рамок в англомовних текстах та зв'язку

ономасіологічної структури композитів, що утворюють композитні рамки, з

текстовим оточенням.

Об'єктом кваліфікаційної роботи є композитна номінатема в контексті,

обмеженому семантичним радіусом її впливу (композитна рамка).

Предметом є дослідження конфігурації композитних рамок, їх аспекти та

узгодження з текстовими одиницями тексту.

Мета дослідження полягає в аналізі структури композитної рамки та

визначенні різновиду її конфігурації.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання наступних завдань:

висвітлити загальні принципи текстово-комунікативного напряму

ономасіології щодо аналізу композитних номінативних одиниць;

описати номінативну структуру тексту та її зв'язок з іншими його

аспектами;

розкрити сутність поняття "ономасіологічної структури" композитів

та її узгодження з текстовим оточенням, що отримало назву композитна рамка;

описати конфігурації композитних рамок в англомовних художніх

текстах.

Матеріалом дослідження слугували 300 текстових фрагментів різної

лінійної довжини, відібраних з англомовної художньої прози XX ст.: 16

оповідань та 2 романів загальним обсягом більше 800сторінок.

До аналізу фактичного матеріалу застосовано методологічний апарат

традиційної лінгвістики тексту та когнітивної ономасіології.

Були використані: текстово-інтерпретаційний метод, що

застосовується відповідно до завдань дослідження для встановлення ролі

ономасіологічного контексту композита у формуванні текстового концепту,

цілісно-смислового масиву тексту, а також головний метод когнітивної

ономасіології - інтерпретація ономасіологічної структури та моделювання

мотиваційної бази композитних номінатем щодо типології композитних рамок.

Стосовно розгляду семантичного аспекту ономасіологічного узгодження в

композитних рамках застосовано методику компонентного аналізу.

Наукова новизна кваліфікаційної роботи полягає в тому, що здійснено

аналіз різновидів зв'язку композитних номінатем з текстом, що дало змогу

уточнити існуючу типологію композитних рамок на матеріалі англомовної

художньої прози.

Теоретичне значення кваліфікаційної роботи зумовлене

розробленням проблеми "ономасіологія і текст/дискурс" в аспекті взаємодії

композитів з текстовим оточенням. Результати аналізу композитних номінатем

і їх зв'язку з текстом можуть слугувати для подальшого дослідження

композитних рамок номінативної організації тексту.

Практична цінність полягає в можливості застосування результатів

роботи в процесі викладання іноземних мов в інститутах та університетах,

зокрема, в курсах "Словотвору та ономасіології", "Лінгвістики тексту",

"Стилістики тексту" при написанні курсових, кваліфікаційних та дипломних

робіт з англійської філології.

Структура кваліфікаційної роботи. Загальний обсяг 38 сторінок, з яких

34 - основний текст. Робота складається із вступу, 3 розділів з висновками

до них, загальних висновків, бібліографії (3 стор.), переліку джерел

фактичного матеріалу (Істор.).

РОЗДІЛ І

Функціонально-комунікативна ономасіологія та дослідження тексту 1.1.

Основні напряки ономасіологічних досліджень

Досягненням лінгвістичної думки останніх десятиліть стало положення,

згідно з яким мову, її категорії, рівні та одиниці можливо вивчати в двох

аспектах: семасіологічному та ономасіологічному [1:23].

Засновником ономасіологічної науки вважають А. Цаунера, який у 1903 p.

Запропонував новий напрям аналізу слів, відмінний від семасіологічного, хоч

у наукових працях М.М. Покровського кінця XX ст. така тенденція вже

спостерігається.

Певний вплив на розвиток ономасіологічної теорії мали концепція

довільності знака Ф. де Соссюра, дослідження німецької школи "слів та

речей" Г. Шухардта, семіотична теорія (функціональної семантики ^ М.Я.

Марра та опозиційні їй концепції О.М. Фрейденберга, Б.О. Серебреннікова

та ін [22:26 -27].

Ономасіологічний підхід до мови, її одиниць та категорій, може бути

структурно-ономасіологічним та функціонально-ономасіологічним. Перший

досліджує мовні факти в напрямку "позамовний зміст - мовна форма", останній

розглядає мовний матеріал у напряму "мовна система - мовлення" [1:25].

Певне розширення проблематики ономасіологічних досліджень було

намічене празькими мовознавцями (В. Матезіус, Й. Вахек, Ф. Данеш), які

планували вивчення закономірностей номінації фактів та явищ об'єктивної

дійсності з включенням їх до комунікативної одиниці [33].

Номінативні механізми у розгляді Празького лінгвістичного осередку

постають як первинна модель комунікації, яка залучає мовні знаки, але

мисленнєві процеси їхнього поєднання подібні до створення уявлення, поняття

про реалію та його позначення у мові.

На початку 80-х років відносно виокремились 2 напрямки ономасіології:

семантико-структурний та функціональний (Т. ван Дейк, 0.0. Селіванова, О.Я.

Кресан) [31,22,23,26,10].

У руслі семантико-структурного напряму розглядаються проблеми

номінативного механізму, типології номінації, внутрішньої форми,

вмотивованості номінативних одиниць. Процес утворення номінативних одиниць

на основі словотворчих моделей вивчався О.Д. Мєшковим, X. Марчандом;

способи механізації мовної об'єктивізації різних типів понять - Т.Р. Кияк,

О.С. Кубряковою, семантичні та номінаційні зв'язки -В.Г. Гаком, Т.Р.Кияк,

О.С. Кубряковою ; когнітивна природа номінативного процесу - О.С.

Кубряковою, 0.0. Селівановою та іншими [17,32,8,14,5,23].

Другий напрям ономасіологічного дослідження, функціональний, виник

разом з питанням про номінацію як первинну модель комунікації, про причини,

цілі номінації та функції номінативних одиниць у мовленні, дискурсі.

Підтвердження думки про загальну ментальну природу зв'язку номінації

та комунікації можна знайти у 0.0. Потебні: " Якщо окреме слово є

уявленням, то сполучення двох слів можна було б назвати уявленням уявлення;

якщо поодиноке уявлення було першою дією розкладання чуттєвого образу, то

фраза з двох слів буде другою, що базується вже на першій "[20:155-156].

До цього часу проблема "ономасіологія і текст/дискурс " залишається

малорозробленою, маючи орієнтири досліджень лише в ракурсі проблеми:

"словотворення і текст" (0.0. Земська, Д.У. Ашурова, В.А. Кухаренко, В.

Кінч, Т. ван Дейк) [23:27].

Виходячи й з того, що лінгвістичний функціоналізм має два різновиди:

внутрішньофункціональний, для якого величинами, що досліджуються, є одиниці

та категорії будь-якого рівня, а середовищем -більш широка сукупність

одиниць, категорії того ж або більш високого рівня і

зовнішньофункціональну, яка співвідносить мовні явища, що

вивчаються, з об'єктами зовнішнього середовища (світом свідомості, сферою

комунікації та інше) [27:132-133], від функціонального напряму в

ономасіології відмежовується третій текстово-комунікативний. (Спочатку його

розглядали в межах другого). Метою даного напрямку є вивчення номінативної

організації мовлення та закінченого її продукту-тексту/дискурсу як

макрознака.

Вихідними посиланнями текстово-комунікативної ономасіології можна

вважати спроби вчених встановити схожість процесів номінації та комунікації

[23:27].

Сьогодні ономасіологія дедалі більше занурюється в когнітивну

парадигму, хоча мисленнєвий аспект номінації не був і раніше поза увагою

лінгвістів ( 0.0. Потебня, I.I. Мєщанінов, В.В. Виноградов, Г.Й. Винокур,

М. Докуліл, X. Марчанд, Т. ван Дейк, О.С. Кубрякова та ін.) [22:29].

Функціонування мови в сучасній когнітивній ономасіології

розглядається як "різновид когнітивної діяльності, а когнітивні механізми

та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища" [30:169].

1.2. Номінативна структура тексту, її зв'язок з іншими аспектами

тексту.

Ономасіологічний напрям у вітчизняній науці був, без сумніву, однією з

ранніх версій когнітивізму. Суттєвою його ознакою були тут, на відміну від

зарубіжних версій тієї ж парадигми наукового знання, його менша скутість

рамками вузького когнитивізму а, отже, більш широкий підхід до явищ

номінації, згідно якого до складу аналізу номінативної діяльності входив і

емоційно-експресивний аспект, і прагматика і національні особливості картин

світу її культурологічний аспект тощо [14:42].

Функціональний аспект ономасіологічної організації тексту є найбільш

значущим у текстово-комунікативному напряму ономасіології. Цей напрям

формує два підходи до аналізу: розгляд тексту/дискурсу як макрознака,

неподільного сигналу, імені (Г.В. Колшанський, Н.Д. Арутюнова, Ю.М. Лотман,

О.П. Воробйова, А. Нойберт ) та опис взаємодії номінативної організації

макрознака з іншими текстовими аспектами і категоріями (Т. ван Дейк, В.

Кінч, Д.У. Ашурова, 0.0. Селіванова) [11:5-6].

Під номінацією розуміють називання предметів і ситуацій за допомогою

мовних засобів, закріплення за певним референтом того чи іншого

спеціального знака. Номінація є комплексним мовленнєво-мисленнєвим

процесом, який має як логіко-гносеологічні, біологічні, соціальні,

фізіологічні, так і власне мовні основи [13:6].

Г.В. Колшанський вказує, що "суть номінації не в тому ,що мовний знак

позначає річ, а в тому, що він репрезентує деяку абстракцію як результат

пізнавальної діяльності людини" [9:12].

В.Г. Гак підкреслюючи важливість аналізу номінативного аспекту тексту

назвав одиницю семантичної організації тексту - номінатему.

Дослідник виділив у акті номінації три чинники: ім'я, предикат, та

суб'єкт зробивши тим самим крок до наукового обґрунтування важливості

суб'єкта-номінатора у мовленнєвій діяльності.

Номінативні одиниці у мовній системі є первинними, у мовленні

вторинними, тому знаки-номінатеми диференціюються на часткові та повні

(В.Г. Гак), найменування та повідомлення (Г.В. Булигіна), знаки та семи (Є.

Б'юссене). Залежно від структурного статусу номінативних одиниць

розрізняють лексичну номінацію (просте слово, композит, словосполучення),

препозитивну (речення), та дискурсивну (текст) - Г.В. Колшанський, Н.Д.

Арутюнова, Б.О.Абрамов, В.Г. Гак, 0.1. Москальська та інші. Ю.І. Сватко

підкреслює, що при співвідношенні тексту з базисним поняттям "смисл" у

нього виявляються деякі іменні риси (здатність відображати певну референтну

ситуацію, одночасно ідентифікуючи та характеризуючи її як самостійний

цілісний об'єкт; цілісність правильного у граматичному та смисловому

відношенні тексту; незводимість смислу тексту до смислу його складових,

наявність у нього своєрідної "внутрішньої форми") [21:83].

У зв'язку з дослідженням тексту-імені з'явився погляд на текст як на

макрознак - "максимально узагальнене холістичне утворення, знаковий аспект

Страницы: 1, 2, 3, 4