Меню
Поиск



рефераты скачать Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства

p> 2.2. Вік міді та бронзи.

Перший метал, який почали вживати на Україні, була мідь. Перші вироби — невеликі сокири або долота — знаходили вже в пам'ятках Трипільської культури, але це було дуже рідко. Приблизно біля ІІІ тисячоліття до нашої ери на території Европи з'являються нові поселенці: народ, який опанував усю ту територію, де розгорталася Трипільська культура.Цей народ з культурного погляду стояв нижче від трипільців. Він неребував у стадії скотарства і ще не знав рільництва, але був міцніший, войовничіший, ніж трипільці. Він приніс із собою вміння обробляти мідь. На території
Донеччини, в районах Луганська, Бахмута, були родовища міді. Там археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для топлення міді у вигляді глибоких ям у землі, викладених глиною. Знаходять також матриці, в яких виливали різні предмети з міді: наконечники списів, стрілки, сокири, ножі, прикраси.
Металеві вироби дуже поволі завойовували місце у вжитку людини. Вони були дорогі, їх важко було виробляти. Тому довгий час, разом з металевими виробами, вживали також кам'яні, причому на форми кам'яних сокир та наконечників списів впливали форми металевих, і найкращі зразки кам'яних знарядь з'являються якраз за часів початку вживання металів. Чиста мідь не тривка, тому дуже рано до неї почали додавати оливо, і цей стоп зветься бронзою. Бронза дуже добрий, ковкий метал. Нове населення, з яким прийшли мідь та бронза на Україну, принесло з собою нові форми поховань. Своїх мерців воно ховало у скорченому положенні, часто у великих кам'яних склепах, катакомбах. Здебільшого їх посипали червоною вохрою. Над могилами насипали високі кургани. Для цієї Культури характеристична кераміка:. невеликі глечики, прикрашені «шнуровим» орнаментом. Пам'ятки цієї культури пов'язують Україну з передньою Азією, Кавказом, а також з Егейською культурою та Західньою Европою: аналогічні пам'ятки знаходять в Італії, на островах Середземного моря, в Іспанії. За доби міді та бронзи ще яскравіше намічається різниця культурних впливів, під якими перебували південна та північна частини Східної Европи. У той час, як у північній частині, в районах Поволжя, намічалися міцні культурні шляхи, які вели на Урал, у
Сибір, де розвивалася могутня мідяна та бронзова культура, — південна частина, територія України, перебувала під постійним впливом інших осередків: передньоазійських, кавказьких та західньоевропейських, ближче — угорського. Це яскраво позначилося, між іншим, на формах бронзових сокир: на північних землях панував сибірський «кельт», на південних — сокира з довгим обухом, характеристична для Месопотамії та Малої Азії. З кінцем бронзового віку на Україні пов'язане місцеве виробництво бронзи та висока ливарна техніка її. Помічається кілька культур, які мали свої прикмети:
Білогрудівська (біля Умані), Висоцька (на Львівщині, Тернопільщині,
Рівенщині), Верхнедністровська (верхнє Подністров'я). Вони характеризуються скотарсько- хліборобським побутом і зв'язками з Італією, Наддунайщиною,
Сибіром.

На цю добу припадає поява на Україні того першого народу, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст. Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані. Хронологічно культура кимерійців датується 1500 до 700 р. до Р. X. Кимерійці мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне та інші).
Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). У них були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображенням людей (с. Волковці біля Кам'янця- Подільського, с. Білогрудівка б. Умані,
Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могила царя біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з
Кавказом, Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійці прийшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник
Вілогрудівської культури П. П. Курінний вважає, що не з Азії могли прийти вони, а з середньої Наддніпрянщини, їхня культура продовження Трипільської, пристосованої до умов табунного скотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхав їх на південь, зокрема із
Запоріжжя.

3. Залізний вік.

Біля Х століття до Р. X. в Евроігі входить у вжиток залізо і витискає дорожчу бронзу. Старіший період цієї доби має назву «Гальштадтського» — за місцем Гальштадт в Австрії, де було вперше знайдено пам'ятки її. Проф. Д.
В. Антонович вважав, що залізо прийшло до Европи з Передньої Азії і, правдоподобно, шляхом через Україну. Тому можливо, що на Україні залізо з'явилося трохи раніш, ніж у центральній Европі. На початку залізного віку, в VII ст. до Р. X., на північному-чорноморському узбережі почали засновувати свої колонії греки. Ці колонії були тісно зв'язані з метрополіями, від яких вони відділилися. Вони мали такий самий політичний лад, брали участь у гімнастичних змаганнях.З колоній метрополїї одержували продукти , яких не вистачало в Греції, рибу. За їхнім посередництвом провадили торгівлю з сусідніми країнами. Згодом вони завели багаті міста.
Еллінська колонізація поширювалася й далі. Наприклад, у Лубеніфгаі знайдено рештки грецьких храмів . Серед грецьких колоній перше місце належить
Ольвії. Вона лежала на правому березі Буга, коло с. Парутва. Заснували
Ольвію колоністи з міста, яке само було грецькою колонією на березі Малої
Азії. Ольвія була великим містом. Археологи виявили рештки міста: майдани, бруковані вулиці, мури, що оточували місто, великі театри, храми, стадіони, громадські та житлові будинки. В Ольвії найбільше поважали богів Аполлона,
Кібелу — жінку, «магір богів». Ольвія стала значним культурним осередком. У ній були вчені, письменники, було розвинене місцеве виробництво. Місто славилося керамічними та ювелірними виробами. Виробляли також зброю.
Подібно до інших чорноморських колоній, Ольвія карбувала власну монету.
Вона провадила у значних розмірах торгівлю з сусідніми народами, скуповувала у них хліб, рибу, рабів і надсилала все це до Греції. З свого боку Ольвія продавала сусідам вина, матерії, товари мистецької промисловости — золоті та срібні, посуд, прикраси, зброю. Добре досліджений також Херсонес. У ньому знайдено широкі бруковані вулиці, майдани, цистерни для дощової води, каналізацію, водогін. Збереглися рештки храмів, житлових будинків . На вулицях стояли стели, невфізми — урядові дек- крети, висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова плита з написом: «Присяга громадян на вірність конституціі своєї держави» (І-П ст. до Р. X.). Грецькі колонії відіграли велику роль в історії населення України, поширюючи серед нього високу культуру.

3.Висновок.

Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колективи, громади спільної власності на землю.Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав та подальшого економічного розвитку стародавніх цивілізацій.

4.Список використаної літератури.

1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія
України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.

2. Історія держави від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства – Генеза К., 1999.

3. Джохансон Д. Истоки рода человеческого.-М., 1984.

4.Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціо-культурний розвиток людства.Навчальний посібник -К. ,1996.

5. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа. – К., 1990.

Економічні здобутки трипільської культури.

План.

1.Перші знахідки трипільської культури.

2.Походження трипільської культури.

3.Слід трипільської культури в сучасному житті України.

4.Висновки.

5. Список використаної літератури.

1.Перші знахідки трипільської культури.

Кінець неоліту на всій території України характеризується надзвичайно багатою, блискучою культурою хліборобів. Перші знахідки цієї культури було зроблено відомим київським археологом В. Хвойкою иа початку XX ст. в селі
Трипіллі, недалеко від Кивва. Назва «Трипільська культура» залишилася до наших часів за цією культурою, не зважаючи на те, що межі її поширюються, за сучасними дослідженнями, від Слобідської України до Словаччини, від
Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова. На всій території
України, починаючи від VI тисячоліття до 1 тисячоліття перед Р. Х„ утворилася культура, яка на всьому свовму протязі мала цілким виразні риси.
Людність мешкала великими селами на берегах річок. У цих селах були хати прямокутної форми. Чотирисхилий дах спирався на стовпи. Сгіни дерев'яні, обмащені з обох боків глиною. Підлогу робили з дерев'яних плах, складених помостом, обмазаних глиною, іноді обпаленою. Розміри цих будівель були різні —від 6 до 150 кв. метрів. Стіни бували розписані. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс — з плах, обмазаних глиною, де бракувало лісу — з глиняних вальків . На Одещині — з каменю- вапняку. Житла були здебільшого багатокамерні. Наприклад, переважали чотирикімнатні.
Нерідко вони були розписані темночервоними фарбами. Крім багатьох селищ, розкопаних на Україні, знайдено кілька глиняних моделів, так званих «хаток»
(Сушківці, Володимирівка, Попудні), які доповнюють уявлення про ці будівлі.
Вони мали всередині грубу, лави, Вид хаток нагадує пізніші українські хати, так само, як нагадує їх самий характер будови: дерев'яні, обмащені глиною, стіни. Крім житлових будинків, у селах були будівлі ритуального призначення так звані «точки».

До особливо високого розвитку дійшло у трипільській культурі гончарство.
Посуд зразу ліплений руками з нечистої і слабо випаленої глини, де далі стає багатший формами й орнаментикою, а виріб його удосконалюється.
Виробляли посуд на місцях, а не привозили здалека, про що говорять збережені останки гончарських печей того часу. На так званих «точках», що були мабуть місцем похоронів і почитання покійників, знайдено крім попелу й недогарків з людських кісток безліч різноманітного посуду. Були там подвійні чашечки без дна (подібні до нинішних далековидів) та різної форми горщики, мисочки та кухлики. Всі украшені фарбованим орнаментом із хвилястих ліній та завитків. Крім посуду трапляються по таких «точках» глиняні статуетки, переважно жіночі, хоч тут і там трапляються статуетки чоловіків та тварин. Так орнаментика посуду, як форми статуеток говорять про високо розвинутий мистецький смак і хист людей із часів трипільської культури.

Для повної характеристики трипільської культури на землях галицького
Поділля, може послужити нам велика промислова оселя того часу в Кошилівцях
(пов. Заліщики).

В тогочасному гончарстві рівночасно вживали кілька відмінних способів виробу. Найдавніший посуд — полумиски, збанки, кухлі та амфори, ліпили від руки з сірої, змішаної з піском глини, а його орнаментика була жолоблена й невибаглива у формі.

Кращим способом виробляється посуд блідо-помаранчевої краски шляхетний по формі і виконанні, покритий багатою орнаментикою в чорній, червоній і білій красці. Є там пляшки з ухом подібні до голови вола, мисочки оперті на людських ногах, посуд у формі птаха та інших тварин. Орнаментика, переважно складена з ліній, кругів, луків, завитків і рівноременних хрестів, має в собі й ростинні та тваринні, а навіть людиноподібні мотиви. Разом з безліччю гарних і виразистих статуеток, вся кошиловецька нахідка дає дуже вимовне свідоцтво рівневі усієї трипільської культури.

2.Походження трипільської культури.

Відкриття й вивчення Трипільської культури викликало багато гіпотез щодо її походження та характеру. Професор Штерн назвав цю культуру
«домікенською» і вважав, що вона старша, ніж Мікенська або Егейська культура. Пересуваючись до Геллади, вона, мовляв, підсилила основи
Егейської культури.

Нові досліди показують, що ці культури чужі одна одній, а хронологічно
Трипільська культура не молодша від них. Проф. Н. П. Курінний пише, що «чим більше ми заглиблюємось в досліди над трипільською культурою, тим більшє виявляється виток, який сполучає цю культуру з культурою Геллади.

Будівлі типу мегарона тут і там, культ матері й мужа-пастуха, керамічних форм, мітологій, пластичних і орнаментальних мотивів — пояснюють їх генетичні зв'язки».

3.Слід трипільської культури в сучасному житті України.

На Україні Трипільська культура зберіглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. До останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві, ганчарстві, дереворізьбі, вишивках, нисанках — дуже багато геометричних та рослинних орнаментів (званих по-народному циганською вулицею, безконечником, кривулькою, кучериками, троєчками, гачками тощо), які виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної діб на Україні. На Лемківщині,

наприклад, ще й до цього часу зберігся спосіб розмальовувати хати
(рівнобіжне до покладеного в стінах дерева з горизонтальними омурами, що сягає, очевидно, до дуже давніх часів).

Неоліт України характеризується низкою різних культур, пов'язаних з певними територіями, які мали свої властиві прикмети в кераміці, різних знаряддях. Так, на Полтавщині жило населення, яке залишило «гребінцеву» кераміку, на Волині та в Галичині утворилася «надбузька» культура, на
Закарпатті — носії «буківської» культури тощо, в надчорноморських степах —
«ямна» культура, і ця назва походить від звичаю ховати небіжчиків в ямах.
Одночасно, наприкінці 111 тисячоліття до Р. X., з'явилися носії «лінійно- стрічкової» кераміки, пов'язаної з Мізинською та Трипільською культурою. Ця культура цікава тим, що зв'язує неоліт Волині та Галичини з центральною
Европою: Моравією, Угорщиною, Німеччиною. Добу неоліту , зокрема,
Трипільську культуру новіші дослідники пов'язують з українським народом. В.
М. Щербаківський писав, що жодного переселення слов'ян не було. Слов'яни- українці жили в Україні від доби неоліту. «Гадаємо, що історія України починається з палеоліту... що всі послідовні великі культури на Україні являють собою етапи формування та розвитку українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії в цілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає правдиве розуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого народу.»

4.Висновки.

Трипільська культура дала великий поштовх для розвитку культури хліборобства та гончарства в нашій державі. На Україні Трипільська культура зберіглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. До останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві, ганчарстві, дереворізьбі, вишивках, нисанках — дуже багато геометричних та рослинних орнаментів які виразно нагадують орнамент трипільської культури. Вивчення трипільської культури дозволяє краще зрозуміти наше минуле і сьогодення.

5. Список використаної літератури.

1.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія
України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.

2.Історія держави від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства – Генеза К., 1999.

3. Джохансон Д. Истоки рода человеческого.-М., 1984.

4. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціо-культурний розвиток людства.Навчальний посібник -К. ,1996.

5. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа. – К., 1990.

6.Крип'якевич І. П. Історія України. –Львів, 1990.


Страницы: 1, 2




Новости
Мои настройки


   рефераты скачать  Наверх  рефераты скачать  

© 2009 Все права защищены.