8. певної корекції потребують відносини України з міжнародними фінансово-кредитними установами. Така співпраця має орієнтуватися на максимальну гарантованість національних інтересів України. З огліду на міжнародну практику і враховуючи соціально-економічні і політичні наслідки програм міжнародних установ, необхідно активніше проводити національну економічну політику співпраці з такими установами з урахуванням національних особливостей, макроекономічної та фінансової ситуації.

На другому етапі можлива активізація економічного розвитку, орієнтована на формування кількісних та якісних позитивних тенденцій за рахунок динамічної научно-технічної та інвестиційної діяльності.

У відносно довгостроковій перспективі (третій етап) можливе створення стабільних умов для становлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої та глибоко інтегрованої в структуру світового господарства.

Отже, необхідною передумовою проведення ефективної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних процесів із масштабами і темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньоекономічних факторів.

Дія зовнішеьоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого - середовищними умовами розвитку.

Зовнішньоторговельна діяльність України в останні роки зберігла негативні довгострокові структурні тенденції в експорті/імпорті товарів і послуг, а саме:

-переважно сировинна спрямованість експорту, перевалювання матеріаломісткого обладнання в експорті продукції машинобудування;

-нераціональність товарної структури імпорту;

-деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до монопольної залежності від окремих країн;

-вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу України.

На зовнішню торговлю впливали й такі несприятливі фактори:

-неконкурентоспроможність більшості підприємств, товарів у якісно нових умовах зовнішньої торговлі;

-велика зовнішня заборгованість;

-недієва система митного контролю;

-нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у т.ч. інформаційної;

-кадрова незабезпеченість на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Серед зовнішньоекономічних факторів інтеграції окремої уваги заслуговують також ті, що впливають на умови міжнародної міграції робочої сили, становлення повноцінних валютних відносин.
Формуючи власну інтеграційну політику, Україна має визначитися з відповідними середньо- та довгостроковими пріоритетами, виходячи із сучасних умов ефективного функціонування національної економіки (рис. 4).

Рис. 4. Формування інтеграційних пріоритетів національної економіки.

Середньострокові інтеграційні пріоритети перебувають у полі двох різноспрямованих векторів. З одного боку, обережне ставлення до участі в інтеграційних угрупованнях країн з високим рівнем наднаціонального регулювання, зумовлене особливостями України як самостійного суб’єкта інтеграції. З другого, неможливість тривалого "позаінтеграційного" розвитку в регіоні, де масштаби і динаміку економічної інтеграції визначають не лише внутрішні, а й потужні зовнішні (глобальні) фактори (рис. 5).

Україна

Рис. 5. Поле регіональних інтеграційних пріоритетів.

У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД. Інтеграційна політика стосовно країн СНД та Балтії має орієнтуватися на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

На мікроекономічному рівні цьому мають сприяти процеси транснаціоналізації з урахуванням рівня ефективної спеціалізації та кооперації в науково-технічній і виробничій сферах різних галузей економіки.
На макроекономічному рівні доцільно, щоб Україна дедалі повніше входила до міждержавних координируючих структур Економічного союзу при збереженні статусу асоційованого члена. Найбільш актуальним є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавноїрозрахункової системи (на основі платіжної або клірінгової угоди). Без налагодження такого типу інтеграційних зв’язків Україна може втратити "свої" зовнішні ринки в країнах СНД. Вона не буде готова до активних дій на інших ринках (низька конкурентоспроможність українських товарів, насиченість міжнародних ринків, їх закритий характер тощо).
Виникає реальна загроза для України втратити ключові елементи свого експортного потенціалу внаслідок розриву не лише неефективних, а й ефективних науково-технічних та виробничих зв’язків.

Інтеграційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнтуватися на відновлення ефективних традиційних зв’язківу сфері міжнародної спеціалізації та кооперування.

Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти
Черноморське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії,
Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини, України.

Основні напрями причорноморського співробітництва:

-формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж;

-спільне будівництво о’єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського співробітництва;

-комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;

-співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання;

-реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання метелургічних виробництв країн-учасниць;

-участь у конверсії оборонної промисловості та ін. у довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС. Група фахівців
Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України під керівництвом В. Сіденка обгрунтовано сформулювала основні завдання зовнішньоекономічної політики України щодо ЄС та країн-членів цієї організації:

-якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС загальних принципів торгово-економічного співробітництва;

-своєчасне і комплексне вжиття економічних та політичних заходів, необхідних для початку переговорів з ЄС щодо створення в перспективі зони вільної торговлі;

-здобуття послідовної підтримки з боку ЄС у питання якнайшвидшого приєднання України до ГАТТ, Світової організації торгівлі (СОТ);

-забезпечення безперешкодного доступу основних експортуємих товарів і послуг України на ринки ЄС;

-здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці України.

Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтеграційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією як внутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики (табл. 1).

Таблиця 1

Етапи реалізації зовнішньоекономічної політики України стосовно ЄС

|Етапи та головні завдання |Особливості |
| |зовнішньоекономічної |
| |політики |
|1. Створення умов для розвитку співробітництва та| |
|інтеграції (4-5 років) | |
|успішне проведення внутрішніх економічних |Експорт: підтримання |
|перетворень щодо створення ринкового середовища, |загальних масштабів і |
|адаптованого до умов взаємовигідного |динаміки, швидка реакція |
|співробітництва з ЄС та його країнами-членами. |на поточні наявні |
|створення мікроекономічних передумов для |можливості збільшення; |
|майбутнього включення в європейські економічні |якісний розвиток |
|структури шляхом створення здатних до масштабної |традиційного експорту. |
|міжнародної кооперації великих фірм, |Імпорт: стимулювання |
|фінансово-промислових груп. |ввезення дефіцитної |
|адаптація законодавства України до вимог ГАТТ/СОТ|сировини та |
|і початок його пристосування до вимог |напівфабрикатів, |
|гармонізованого та уніфікованого законодавства |продукції критичного |
|ЄС. |імпорту; імпорт |
|визначення пріоритетних галузей і секторів |комплектуючих деталей, |
|української економіки, що мають порівняльні |вузлів, компонентів в |
|переваги у світовій і європейській економіці, |межах кооперації; закупка|
|динамічне нарощування їх експортного потенціалу, |ліцензій, ноу-хау і |
|в т.ч. за рахунок залучення кредитів та прямих |обмеження ввозу окремих |
|іноземних інвестицій з країн-членів ЄС. |товарів непершочергової |
|вибіркове підключення до тих проектів |потреби; вибірковий |
|європейського співробітництва та інтеграції, де |протекціонізм. |
|Україна здатна дотримуватися жорстких міжнародних|Промислова і |
|вимог і стандартів, апробація конкретних |науково-технічна |
|механізмів включення України до європейських |кооперація: створення |
|економічних структур. |умов для |
|розвиток договірних відносин з ЄС, одержання |науково-технічної |
|більш вільного доступу до Загальної системи |кооперації; активізація |
|преференцій європейських співтовариств від 1971 |роботи з патентування в |
|р. |країнах ЄС нових |
|використання фінансової допомоги ЄС з метою |технічних рішень і |
|подалання тимчасових ускладнень з платіжним |технологій. |
|балансом України, забезпечення критичного |Інвестиційне |
|імпорту, стабілізації грошової системи і |співробітництво: |
|подолання високих темпів інфляції за умов |формування умов для |
|розвитку виробництва, створення інституційної |масштабного залучення |
|основи ринкової економіки та динамізації |іноземних інвестицій із |
|прогресивних структуних зрушень. |країн ЄС; співпраця з |
| |фінансово-кредитними |
| |організаціями ЄС; |
| |ефективне використання |
| |технічної допомоги. |
|2. Прискорена адаптація і початок входження в | |
|європейські економічні структури (6-10 років) | |
|прискорений вихід і закріплення на спільному |Експорт: селективний |
|ринку ЄС українських виробників товарів і послуг |розвиток |
|в пріоритетних міжнародноспеціалізованих сферах і|виробничо-експортного |
|секторах української економіки. |потенціалу; |
|суттєве розширення і поглиблення процесу |диверсифікація |
|вибіркового входження України в європейські |традиційного експорту; |
|економічні структури, насамперед через розвиток |розвиток експорту на |
|великих інтернаціоналізованих фірм, ФПГ, і |основі високих технологій|
|створення тим самим передумов для майбутньогї |у пріоритетних для |
|комплексної інтеграції в європейські структури |України галузях; |
|економіки країни в цілому. |розширення експорту |
|значна диверсифікація форм економічної і |послуг. |
|науково-технічної взаємодії з особливою увагою на|Імпорт: лібералізація, |
|розвиток стійких і комплексних форм міжнародної |збагачення внутрішнього |
|науково-технічної та виробничої кооперації. |ринку товарами світового |
|за умови досягненняпринципової згоди ЄС на |гатунку виробничого і |
|створення в перспективі з Україною зони вільної |невиробничого споживання;|
|торгівлі - проведення переговорів з ЄС і |впровадження сучасної |
|підписання комплексної угоди щодо поступового |системи сертифікації |
|створення зони вільної торгівлі, що передбачала б|якості імпортних товарів |
|повне скасування мита та аналогічних податків і |і послуг. |
|зборів кількісних та будь-яких інших |Промислова і |
|адміністративних обмежень на шляху вільного |науково-технічна |
|переміщення товарів і послуг, застосування |кооперація: |
|національного режиму внутрішнього оподаткування |інтенсифікація |
|до товарів і послуг іншої сторони. |науковотехнічної та |
|прийняття єдиних правил щодо регулювання |розгортання у |
|економічних та науково-дослідницьких |пріоритетних галузях |
|взаємовідносин; досягнення приблизної |науково-виробничої |
|адекватності законів України і країн ЄС у таких |кооперації із залученням |
|сферах: митне законодавство, законодавство про |конкурентоспроможних |
|компанії, банківську справу, бухоблік компанії та|підприємств України; |
|податки, інтелектуальну власність, охорону праці,|виробнича кооперація і |
|фінансові послуги, правила конкуренції, державні |формування міцного |
|закупки, охорону здоров’я та життя людей, охорону|експортноспроможного |
|тварин і рослин, навколишнє середовище, захист |сектора економіки. |
|прав споживачів, непряме оподаткування, технічні |Інвестиційне |
|правила і стандарти, законодавство та нормативні |співробиництво: |
|правила стосовно ядерної енергії, транспорт. |селективне стимулювання |
|поступове створення передумов для подальшої |іноземних інвестицій; |
|лібералізації економічних зв’язків - в сфері |експорт капіталу з |
|переміщення капіталів та робочої сили з |орієнтацією на |
|підвищенням ступеня координації |перспективні зарубіжні |
|зовнішньоекономічної та загальноекономічної |ринки товарів. |
|політики. | |
|3. Комплексна інтеграція в європейські економічні| |
|структури (10-20 років) | |
|інтеграція економіки України в цілому в |Оптимізація масштабів і |
|європейські економічні структури, сформованя на |структури експорту, |
|основі ЄС. |імпорту, глибока |
| |виробнича, |
| |науково-технічна |
| |кооперація, ефективне |
| |інвестиційне |
| |стимулювання. |

Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтенсифікація її дво- або багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжнародних економічних організацій.

Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Україна вирішує практичне питання співпраці в структурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

2. Інтеграція України у світове господарство [1991-1997 рр.]

Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити такі елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.

Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначався такими параметрами:
- національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
- курс фіксований;
- валютна біржа відсутня;
- власні валютні резерви відсутні;
- зовнішня торговля жорстко контролювалася шляхом ліцензування та квотування;
- були відсутніми іноземні інвестиції в національну економіку;
- НБУ було сформрвано тільки в 1992 р.;
- географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торговлі припадала на країни соціального табору і центрально-планової орієнтації;
- міграційні процеси існували тільки в межах респеблік СРСР.

На 1997 р. склалася така ситуація:
- було введено національну валюту України - гривню;
- валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
- функціонує у щоденному режимі УМВБ;
- утворилися валютні резерви;
- Україна стала членом МВФ;
- Зовнішня торговля стала ліберальною;
- У червні 1997 р. Україна стала 138-ю державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня

України стала конвертованою валютою з поточних операцій.

Зовнішня торгівля України

На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.[2]

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол.

В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.[3]

Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.

Україна і міжнародний рух капіталу

Протягом усього періоду існування незалежної України спостерігається
"відплив капіталу за кордон", що є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Оскільки це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і невраховуваний у платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів Украіни, то на сьогодні про офіціальний експорт капіталу з України говорити важко.

Українська економіка, головним чином, є об’єктом інвестування. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій
(ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і становив 315 млрд. дол. 15% з них припали на "Азіатських тигрів". На частку 100 країн, які закінчують таблицю реципієнтів капіталу, в т.ч. Україну, припадає всього 1% ПІІ.[4]

Однак слід сказати про зростання обсягів інвестицій у національне господарство України. На 01.01.96 їх обсяг був меншим за 1 млрд. дол.; на
01.01.97 - 1,4 млрд. дол. Найбільше прямих іноземних інвестицій в економіку
України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17% від усього обсягу ПІІ); на
Німеччину - 176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%);
Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%).[5]

Україна і міжнародна міграція

Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ДКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН з прав біженців відкрило свій офіс в Києві.

Загалом кордони України протягом року в обох напрямах перетинають понад
100 млн. чол.

На основі викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації, процесу розвитку світової еоконміки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури системи "світове економіка".

Заключення

Інтеграція України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності. Активне включення
України в міжнародний поділ праці (МПП) призвано служити:
- підтримці в функціональному стані її галузей в період структурної перебудови і становлення ринкових відносин в державах колишнього СРСР;
- витяганню вигід від участі в МПП за рахунок використання порівняльних переваг у виробництві тих або інших товарів;
- забезпеченню оптимальних масштабів випуску продукції, гарантуючих окупність витрат на розробку і освоєння випуску нових видів продукції;
- отриманню доступу до світових ресурсів науково-технічної інформації і капіталу.

Як показує світовий досвід, інтеграція в сучасну світову економіку - це тривалий процес, який вимагає вироблення довгострокової економічної політики, що враховує історичні і господарські особливості кожної конкретної країни, тенденції НТП і світогосподарських зв'язків. Її реалізація складається в структурній перебудові економіки, підвищенні конкурентоспроможності її галузей, кореної перебудові форм і методів господарських зв'язків, в поступальному русі вперед в напрямі більшої відвертості економіки.

Список літератури

1. Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції

України до ЄС” // Урядовий кур’єр. – 18 червня 1998.

2. Бачурин А. Интеграция экономик и создание общего рынка – веление времени // Экономист. – 1996. - № 7. – с. 43-51.

3. Дергачев В. Особенности мирохозяйственной интеграции Украины на основе свободных экономических зон // Экономика Украины. – 1996. - №

7. – с. 43-51.

4. Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания.// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997 г.

5. Кириченко О. Деяки аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. – 1997. - № 7. – с. 75-82.

6. Матеріали Мінстату України "Торговий дефіцит - 96"// Фінансова

Україна. - 1 квітня 1997 р.

7. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 235 с.

8. Плотніков О. Україна: місце в світі і шляхи виходу з кризи //

Україна: аспекти праці. – 1997. - № 5. – с. 33-35.

9. Пустовойтенко В. П. Україна зацікавлена в європейській інтеграції //

Урядовий кур’єр. – 3 лютого 1998.

10. Сіденко В. Прорив у Європу – яким чином? // Політика і час. – 1997.

- № 11. – с. 18-27

11. Скеленко О., Дрозденко В. Проблеми входження України до ЄС //

Розбудова держави. – 1996. - № 2. – с. 31.

12. Токарев А. Интеграция Украины в международное разделение труда //

Бизнес-Информ. – 1998. - № 8. – с. 66-70.

13. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція

України // Економіка України. – 1999. - № 1. – с.80-88.

14. Шевченко С. Украина вырабатывает теорию и стратегию интеграции в ЕС

// Финансовая Украина. – 15 октября 1996.

-----------------------
[1] Плотніков О. Україна: місце в світі й шляхи виходу з кризи//Україна: аспекти праці. - 1997р. - №5. - с.33-35.
[2] Матеріали Мінстату України "Торговий дефіцит - 96"// Фінансова Україна.
- 1 квітня 1997 р.
[3] Див. там же.
[4] Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания.// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997 г.
[5] Див. там же.

-----------------------

Передумови інтеграції

Політико-правові

Економічні

Соціально-культурні

Інфраструктурні

Передумови інтеграції

Особливості інтеграції

Шляхи інтеграції

Фактори інтеграції

Внутрішньоекономічні

Зовнішньоекономічні

Стан розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

Стан розвитку національної економіки

Особливості інтеграції

Передумови інтеграції

Шляхи інтеграції

"Згори-донизу"

"Знизу-догори"

Регіональні

Виробничо-галузеві

Інтеграційні пріоритети

Національна економіка України

Регіоналізм

Транснаціоналізація

Вертикальна

Горизонтальна

Мікрорівень: внутрішньофірмові ринки

Макрорівень: міжнародні організації та угруповання

|Зона вільної |
|торгівлі |
|Митний союз |
|Спільний ринок |
|Економічний союз |

Інтеграція

ЧЕС

ЦЄЗВТ

Балтійський ринок

СНД

ЄС

ЄАВТ

Страницы: 1, 2