-- суб`єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних та тютюнових виробів, а також замовники за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах ;

-- суб`єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, та громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту ;

-- фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні та тютюнові вироби, що підлягають обкладанню ввізним митом.

Об`єктами оподаткування є : а) Обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію, безоплатної передачі, з частковою оплатою, а також на умовах комісії, консигнації ; б) обороти з реалізації (передачі) алкогольних і тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки ; в) вартість алкогольних і тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах ; г) митна вартість виробів, які ввозяться на територію України.

Закон передбачає і деякі виключення, а саме не підлягають оподаткуванню : а) Митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних і тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, що перейшли до держави за правом спадкоємності ; б) митна вартість алкогольних і тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом ; в) митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів ; г) вартість алкогольних і тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних та тютюнових виробів обчислюється виходячи з їх вартості за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.
У випадку давальницької сировини оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з вартості готової продукції за цінами на аналогічну продукцію.

У разі ввезення виробів оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованою у валюту України за обмінним курсом Національного банку України з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених
Кабінетом Міністрів України. У разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва алкогольних напоїв суб`єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати у порядку, визначеному законодавством.

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території
України.

Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.

Українські підприємства - виробники алкогольних та тютюнових виробів, обчислюють акцизний збір виходячи з обсягів реалізації цих виробів, а у разі їх виробництва з використанням давальницької сировини - виходячи з вартості одержаної від переробних підприємств готової продукції за цінами на аналогічну продукцію, що склалися на момент купівлі марок акцизного збору.

Митна вартість імпортованих виробів обчислюється виходячи з ціни, передбаченої контрактом на їх поставку, що має бути не нижчою індикативних цін, а також фактичних цін (витрат) на транспортування та інших витрат.

Порядок сплати акцизного збору, визначений законом, передбачає наявність на підакцизних товарах марок акцизного збору, виготовлення, зберігання і продаж яких регламентується “Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних та тютюнових виробів”, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наявність марки акцизного збору на пляшці алкогольного напою та пачці тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на територію України і реалізації її споживачам.

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до бюджету після здійснення обороту з реалізації.

-- алкогольних напоїв - на третій робочий день ;

-- тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця.

Власник готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

У разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сума сплаченого акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства або оприбуткування продукції, одержаної по обміну, пред`явлення підтвержувальних документів.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць, виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації.

Сума акцизного збору визначається платниками (імпортерами) самостійно, виходячи з контрактної вартості імпортованих виробів, діючих ставок ввізного мита і митних зборів та встановлених ставок акцизного збору і сплачується до державного бюджету України. Строки одержання марок акцизного збору для кожного контракту визначаються покупцями марок
(імпортерами) за погодженням з продавцем марок залежно від обсягів товарів, що експортуються.

Придбані марки акцизного збору передаються імпортерами іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва. Імпортери мають право ввозити на територію України імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби лише через митниці, попередньо обумовлені з продавцем марок під час їх придбання.

Акцизний збір із суми перевищення митної вартості імпортованих алкогольних та тютюнових виробів над вартістю, врахованою під час обчислення акцизного збору на момент одержання марок, імпортер визначає і сплачує до державного бюджету України до або під час митного оформлення імпортованих виробів.

Продаж (передача) придбаних марок акцизного збору одним покупцем марок іншому забороняється.

Контроль за надходженням акцизного збору до державного бюджету здійснюється державними податковими інспекціями.

Державні податкові інспекції організовують роботу щодо виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання і продажу, контролюють своєчасність подання платниками розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням акцизного збору, ведуть облік та складають звіти про надходження акцизного збору до відповідного бюджету, здійснюють реєстрацію імпортерів, видають їм посвідчення за встановленою формою на право ввезення в Україну підакцизних товарів.

Відповідно до Указу Президента України від 18 вересня 1995 року №849
“Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби” було розроблено вищезгадувані “Правила виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного збору й маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів та порядок реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1995 року №996.

Зразки марок акцизного збору затверджуються Головною державною податковою інспекцією. Захист марок акцизного збору від підроблення визначається Міністерством Фінансів. Марки акцизного збору виготовляються на замовлення Головної державної податкової інспекції державним спеціалізованим підприємством, визначеним Мінфіном. Замовлення оформляється відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених Мінфіном, СБУ та МВС.

Державні податкові інспекції зберігають марки акцизного збору в своїх приміщеннях або відповідно до договору в приміщеннях установ банків України чи вітчизняних виробників алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Марки акцизного збору, як вже зазначалося, продаються державними податковими інспекціями суб`єктам підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства є платниками акцизного збору по даних товарах.
Плата за марки зараховується до державного бюджету в установленому порядку.
Суб`єкти підприємницької діяльності, які уклали контракт з іноземними виробниками на поставку в Україну алкогольних і тютюнових виробів, підлягають реєстрації у продавця марок акцизного збору як імпортери з одержанням посвідчення за формою згідно з додатком №2.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції в суворій відповідності до встановлених правил.
У разі порушення порядку маркування імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, встановленого правилами, або неповної оплати акцизного збору товар не допускється до митного оформлення.

Марки акцизного збору, не використані для маркування через їх пошкодження, приймаються від покупців для утилізації. При цьому сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям, або зараховується в рахунок майбутніх платежів. Відшкодування сплаченого акцизного збору проводиться фінансовими органами за поданням державних податкових інспекцій у п`ятиденний термін з дня подання належним чином оформленного акта.

2. АНАЛІЗ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ.

2. 1 Аналіз акцизного збору в структурі надходжень до державного бюджету.

Законом України “Про систему оподаткування “ продекларовано, що система оподаткування базується на принципах стабільності, рівнонапруженості, обов`язковості, соціальної справедливості при визначенні і справлянні податків, зборів та обов`язкових платежів. На жаль, це тільки продекларовано.

В економіці ринкового типу особливого значення набуває сталість, стабільність податкової системи, яка б дозволила підприємцям прогнозувати результати господарської діяльності. Але про яку стабільність можна говорити, якщо постійно змінюються самі податки, їх ставки, окремі положення законів, декретів, постанов, інструкцій, що регламентують оподаткування.

Ще одним чинником, що зумовлює нестабільність податкової системи, є процедура ведення нормативних актів з оподаткування чи внесення до них змін заднім числом.

Це не тільки дискредитує податковий механізм, але й породжує невпевненість підприємців в обгрунтованості майбутніх рішень, не дозволяє їм реально планувати доходи, призводить до прямих збитків.

Несталість податкової системи, швидка зміна принципових положень щодо стягнення податків як з юридичних, так і з фізичних осіб, говорять про відсутність в даний час в державі обгрунтованої концепції оподаткування.

На даний час Верховною Радою України прийнято близько 34 законів, які регулюють податкове законодавство. Однак вже назріла необхідність створити єдиний законодавчий кодекс для регулювання податкових відносин - як в усіх країнах з розвинутою економікою. Мета - спрощення виконання відповідних законів як суб`єктами підприємницької діяльності так і податковою службою України.

Крім того, наявність єдиного податкового кодексу виключає можливість появи інших законодавчих актів про ставки податку і пільги.

Поки-що існуюча в Україні система оподаткування не зовсім відповідає принципам, притаманним економіці західного типу. Усе вимагає чіткого визначення положень законів щодо оподаткування а також дотримання названих принципів з метою створення дійового механізму оподаткування в Україні.

Водночас механізм оподаткування необхідно розглядати як багатофакторну модель, аналіз функцій якої дозволяє визначити тенденції зміни пропорцій і структури фінансових ресурсів держави за місцем їх формування і використання. В цьому випадку створення меж компенсує зменшення надходжень від одного податку за рахунок надходжень від інших.

Крім того слід пам`ятати і про принципи побудови справедливих податків. Однак поняття справедливості щодо податків залежить від пріоритетних завдань держави, від системи виробництва, від забезпечення соціальної справедливості та активності господарського життя.

Аналіз результатів діючої системи показує, що протягом 1996 року до бюджету усіх рівнів надійшло 107,6% сум, передбачених Законом України “Про
Державний бюджет України” і уточнених в грудні в прогнозах. Виконання бюджету забезпечується за рахунок основних видів податків. Однак, поряд з прогнозом, до зведеного бюджету не надійшло 28,8% доходів від зовнішньо- економічної діяльності.

Нижче подається зведена структура надходжень до державного бюджету
України в 1996 році (таблиця №1).

Продовжуючи аналіз податкових та інших надходжень до державного бюджету, слід зауважити, що поступлення коштів по основних видах загальнодержавних податків і зборів перевищило плановий рівень, зокрема податок на прибуток перевищив заплановану величину на 43 відсотки.

Податок, що нас цікавить, а саме акцизний збір здомінував над плановим рівнем на 14,9%. Зокрема, акцизний збір в структурі доходів державного бюджету складає 3,2%, що ставить його в ряд визначальних джерел доходності бюджету.

Отже, хоча акцизний збір за ступеню перевищення запланованого рівня за результатами бюджетних надходжень у 1996 році займає чільне третє місце, та його питома вага у сукупних доходах основного фінансового плану держави складає лише п`яте місце.

З цього випливає кілька висновків. По-перше, акцизний збір, як складова доходної частини бюджету, містить у собі певний прихований потенціал, тобто здатен генерувати надходження коштів при вмілому його застосуванні та розумному підході до проблеми оптимальності по відношенню до непрямого оподаткування.

З другого боку, такий факт можна пояснити як результат недосконалого планування показників доходу бюджету або неочікуваного ефекту від внесення тих чи інших змін до відповідних нормативних актів, що регламентують порядок нарахування і сплати акцизного збору.

Взагалі, як вже було зазначено, важко судити про ті чи інші причини такого роду явищ в структурі бюджетних надходжень України. Це пояснюється недовершеністю системи планування фінансових показників та одночасно недосконалістю, неефективністю економіки перехідного типу, яка не може повною мірою забезпечити досконалість цього ж планування, оскільки мають місце певні диспропорції та викривлення у способах управління господарською діяльністю відповідних її суб`єктів.

2.2 Практична оцінка економічного ефекту від застосування акцизного збору.

Очевидним є те, що будь-який законодавчий акт, чи то закон, чи то постанова, чи то декрет, чи інший нормативний акт нічого не вартий у тому випадку, коли він не знаходить практичного свого втілення в житті : як в господарській діяльності так і в соціально-культурній сфері. Причиною цьому може бути не лише наукова необгрунтованість, нечасом і деякою мірою абсурдність певного документу, і як наслідок невідповідність і несумісність з реаліями життя. Це може бути спричинено також свідомим небажанням суб`єктів, на яких поширює свою дію той чи інший закон, виконувати та дотримуватись його букви, переслідуючи при цьому особисті інтереси.

За період недовготривалого свого законотворення, українське суспільство зазнало чимало прикладів законодавчого хаосу. Про це не раз вже було сказано вище, і такі явища властиві тому періоду історичного, і, зокрема, економічного розвитку, в якому знаходиться наша держава.

Будь- яка молода держава, що “стає на ноги”, обов`язково робитиме помилки в законотворчості, бо яким би досконалим не був досвід авторитетних розвинутих країн, все одно не може бути шаблону, від якого можна “творити”, у кожної держави обов`язково присутня своя неповторна специфіка.

Для більш глибшого розуміння практичних проявів того чи іншого законодавчо-нормативного акту не достатньо лише знати зміст відповідної інструкції чи правил. Тут необхідно оцінити і проаналізувати ефект, викликаний та отриманий в результаті “роботи” закону.

Найкраще це можна зробити на прикладі якого-небудь підприємства, продукція якого входить до переліку підакцизних товарів, затвердженого законодавчо.

На Львівщині є досить багато підприємств - виробників підакцизних товарів. Серед них найбільшої, напевно, уваги заслуговує єдина в області фабрика по виробництву цигарок,-- Закрите акціонерне товариство Р. Дж.
Рейнолдс Набіско (Кіпр). Статус підприємства є особливим, оскільки діяльність його великою мірою визначається Декретом Кабінету Міністрів
України “Про режим іноземного інвестування” від 20 травня 1993 року. Згідно цього декрету на території України по відношенню до іноземних інвестицій і форм їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Це означає, що держава гарантує захист іноземних інвестицій, включаючи надання ряду пільг відповідним підприємствам, організаціям, установам.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5