Таким чином, в даному розділі розроблено структуру збору і
передачі інформації, визначено вимоги до системи збирання, необхідний об'єм ТВ
і ТС, визначено структуру БД, призначеної для зберігання ТВ. Отримані
результати є основою для подальшого аналізу режимів роботи ЕС, визначення
складу КП і реалізації оптимального керування в системі АСДУ.
3. Формування складу технологічних
задач
Для формування технологічних задач АСУ їх
умовно розділили на інформаційні задачі оперативного управління та аналітичні
задачі оперативного автоматичного управління, а також задачі автоматичного
керування.
В свою чергу, кожна задача може складатися
з ряду функціонально завершених блоків, інформаційно-зв’язаних між собою, з
диспетчером і об’єктом управління. До того ж, всі задачі поділяються на задачі,
що вирішуються ОІУК автоматично (з заданим циклом) і задачі, запуск яких
виконується диспетчером по мірі необхідності.
Група інформаційних задач за допомогою
різноманітних засобів відображення (мнемосхем, приладів, дисплеїв і т. ін.)
забезпечує диспетчера інформацією, необхідною йому для оперативного контролю
поточного режиму роботи енергосистеми, ретроспективного аналізу, а також
здійснює автоматичне або за запитом формування звітної диспетчерської
документації. Крім того, частина цієї інформації використовується в якості
вхідних даних для вирішення задач планування режимів, виробничо-статистичної
звітності і ін. В процесі утворення і розвитку оперативного управління саме ця
задача є базовою і являє собою необхідний мінімум автоматизації оперативного
управління на підставі інформації, що формується цією задачею, диспетчер робить
висновок про припустимість або неприпустимість режиму, приймає рішення про
необхідність його зміни, визначає обсяг і місце додатку необхідних для цього
керуючих впливів (КП) і передає КП на об’єкт управління. При визначенні КП
диспетчер керується, як правило, власним досвідом, диспетчерськими
інструкціями, розрахунками, заздалегідь проведеними робітниками технологічних
служб і т.ін. [1].
В ряді випадків КП, вибрані диспетчером,
можуть виявитися неоптимальними, недостатніми, а інколи і неправильними. Крім
того, навіть володіючи вичерпною інформацією про параметри режиму, диспетчер не
завжди в стані вчасно оцінити необхідність змінити його. Для ліквідації або
істотного зменшення імовірності виникнення подібних ситуацій перевизначені
аналітичні задачі оперативного управління. Ці задачі допомагають диспетчеру:
ідентифікувати режим з точки зору надійності (нормальний, обтяжений) і
економічності або ідентифікувати ситуацію (наприклад, визначити причину різкої
зміни режиму); змоделювати (оцінити) наслідки тих або інших КП; вибрати КП, необхідні
для досягнення заданих критеріїв якості, надійності або економічності режиму.
Структура комплексу задач
інформаційно-керуючих підсистем ОІУК наведена на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1. Структура комплексу задач
оперативного і автоматичного керування
Задачі автоматичного управління, що
реалізуються за допомогою ОІУК, перевизначені для автоматичного управління в
нормальному (системи регулювання частоти і перетоків активної потужності АРЧП,
системи регулювання напруги) і аварійному (системи, що координують
протиаварійну автоматику) режимах. В контурі автоматичного управління роль
диспетчера зводиться до контролю за станом і настройкою системи. А також до
корекції їхніх уставок.
Таким чином, в даному розділі вибрано
технічну і функціональну структуру АСУ. Для заданої схеми сформовано комплекс
функціональних задач, які реалізуються в проектованій АСУ. Забезпечено
необхідний рівень надійності функціонування АСУ за рахунок використання двома
шинного комплексу і резервованої схеми їх підключення. Визначено особливості
реалізації цих задач [1].
4 Трирівневе графічне
представлення заданої ЕС
Для виконання розрахунку усталеного режиму ЕС та проведення
оптимізаційних розрахунків за допомогою програмного комплексу АЧП необхідно
створити файл вхідних даних, у якому містяться відомості про параметри ЕС.
В завданні подані відомості про ЕС у вигляді мнемосхеми
мережі, для якої відомі навантаження у вузлах та поздовжні параметри віток –
перехідні опори, тип та параметри РПН трансформаторів і параметри вузлів схеми
ЕМ. Як відомо, до адекватної схеми заміщення ЛЕП крім поздовжніх параметрів
входить також поперечна ємнісна провідність, яка визначає зарядну потужність
ЛЕП. Ці дані в завданні подані опосередковано, тому для їх числового
представлення слід визначити довжину та конструкцію ЛЕП, а звідси – їх питомі
та загальні ємнісні провідності.
Наприклад, для лінії 30–97:
активний опір R = 1,6 Ом, індуктивний – Х
= 3,7 Ом; напруга лінії–110 кВ;
Довжину лінії визначимо за формулою:
(4.1)
де х0 = 0,413 Ом/км для ЛЕП 110 кВ (для 330 кВ – 0,331Ом/км).
Питомий активний опір лінії:
(4.2)
;
Отже можна стверджувати, що лінія виконана проводом марки
АС-185/29, її питома провідність b0=2,75·10-6 См/км, тоді
загальна ємнісна провідність лінії:
b = b0·l (4.3)
b = 2,75·10-6·8,959
= 24,637·10-6 Cм.
Визначення ємнісних провідностей для інших ліній
проводиться аналогічно. Результати розрахунку зведені в таблицю 4.1
Таблиця 4.1 – Параметри ліній електропередач
ЛЕП
|
Uн, кВ
|
Rл, Ом
|
Хл, Ом
|
l, км
|
Rо, Ом/км
|
F, мм2
|
Во, См/км
|
В, См
|
40–26
|
330
|
3,4
|
14,2
|
42,900
|
0,079
|
2х240/32
|
3,38
|
145,0
|
26–100
|
330
|
5,1
|
11,9
|
35,952
|
0,142
|
2х240/32
|
3,38
|
121,5
|
26–22
|
330
|
51,0
|
20,7
|
62,538
|
0,816
|
2х240/32
|
3,38
|
211,4
|
22–1
|
330
|
3,4
|
25,1
|
76,524
|
0,044
|
2х300/39
|
3,41
|
260,9
|
26–1
|
330
|
1,1
|
4,7
|
14,199
|
0,077
|
2х240/32
|
3,38
|
48,0
|
1–50
|
330
|
2,7
|
21,4
|
66,254
|
0,041
|
2х400/51
|
3,46
|
229,2
|
50–10
|
330
|
6,1
|
31,8
|
96,073
|
0,063
|
2х240/32
|
3,38
|
324,725
|
30–97
|
110
|
1,6
|
3,7
|
8,959
|
0,179
|
185/29
|
2,75
|
24,637
|
97–98
|
110
|
4,4
|
7,7
|
18,333
|
0,240
|
150/24
|
2,70
|
49,5
|
97–37
|
110
|
7,5
|
18,6
|
45,036
|
0,167
|
185/29
|
2,75
|
123,8
|
37–99
|
110
|
1,3
|
1,9
|
4,450
|
0,292
|
120/19
|
2,66
|
11,8
|
25–98
|
110
|
6,8
|
11,5
|
26,932
|
0,252
|
120/19
|
2,66
|
71,6
|
25–2
|
110
|
3,2
|
6,1
|
14,286
|
0,224
|
120/19
|
2,66
|
38,0
|
99–2
|
110
|
9,9
|
21,8
|
51,905
|
0,191
|
150/24
|
2,70
|
140,1
|
2–62
|
110
|
0,1
|
0,6
|
1,813
|
0,055
|
240/32
|
3,38
|
6,1
|
2–63
|
110
|
2,9
|
6,8
|
16,465
|
0,176
|
185/29
|
2,75
|
45,3
|
63–62
|
110
|
5,4
|
13,9
|
33,656
|
0,160
|
185/29
|
2,75
|
92,6
|
63–64
|
110
|
3,5
|
7,8
|
18,886
|
0,185
|
185/29
|
2,75
|
51,9
|
49–64
|
110
|
8,8
|
12,6
|
29,508
|
0,298
|
120/19
|
2,66
|
78,5
|
49–69
|
110
|
19,1
|
26,2
|
60,369
|
0,316
|
95/16
|
2,61
|
157,6
|
69–71
|
110
|
8,6
|
10,2
|
23,502
|
0,366
|
95/16
|
2,61
|
61,3
|
11–71
|
110
|
0,8
|
1,6
|
3,810
|
0,210
|
150/24
|
2,66
|
10,1
|
Файл вхідних даних створюємо за допомогою редактора вхідних
даних з використанням стандартного формату. У відповідності із даним форматом
інформація про кожен вузол ЕС задається у рядку із кодом 0201. Для балансуючого
вузла додається рядок з кодом 0202. Параметри кожної вітки схеми ЕС задаються у
рядку із кодом 0301. Для віток, що містять трансформатори з РПН, які
передбачається використовувати у оптимальному керуванні режимом ЕС додається
рядок даних про параметри РПН із кодом 0302. В результаті було отримано файл
вхідних даних для розрахунку та оптимізації режиму ЕС, поданий у додатку. На
основі цього файлу автоматично був створений файл вхідних даних у внутрішньому
форматі, що безпосередньо використовується у ПК для виконання розрахунків.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|