p> І/ час, місце чи способи вчинення злочину; 2/ про розподіл ролей; З/ про приховування слідів, здобутого . Небезпечна форма співучасті: І/ згуртованість співучасників, більша їх злочинні стійкість, наполегливість; 2/ попередність змови визначив більшу енергійність дій всіх співучасників .[16] Ознаки цієї форми таких, як співучасті без попередньої змови лише додається: е/ попередня змова на скоєння злочинною групою.[17] Отже співучасть з попередньою змовою - наявність узгодженої злочинної
поведінки між співучасниками злочину» яка досягається до початку злочинної
діяльності. 2.5 Злочинна організація Злочинна організація найбільш небезпечна форма співучасті.
Нормування її частіше всього свідчить про наслідки винних скоїти посягання,
неможливе дія однієї особи, Злочинною організацією визначається стійке об(еднання двох і більше
осіб, що організувалися для спільної злочинної діяльності. Історичними ознаками злочинної організації є: І/ згуртованість співучасників - відданість кожного співучасника організації, готовність жертвувати всім для досягнення мети. 2/ стійкість організації - утворення організації для вчинення багатьох злочинів, намір надовго чинити злочини або вчинити один що вимагав спеціальної злочинної діяльності. Іншими ознаками ж є: І/ розроблений і схвалений учасниками організації план злочинної діяльності або вчинення певного злочину, 2/ розподіл ролей; З/ наявність організатора /керівника/ організації; 4/ прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так із допомогою сторонніх осіб; 5/ вербування нових членів; б/ наявність загальних правил поведінки, ієрархія стосунків, наявність матеріальної бази. Особливість кримінальної відповідальності співучасників за
організовану злочинну діяльність полягає в тому» до створення такої
організації містить в діях співучасників закінчений злочин. але учасники злочинної організації несуть кримінальну
відповідальність лише за ті злочини, в яких вони брали участь. Ті особи,
які не брали безпосередньо участі в якомусь окремому злочині, підлягають
відповідальності за членство в цій організації.[18] Чинне кримінальне законодавство передбачає такі види злочинів
організації: І/ банда /ст.б9КIК/-елементарна форма злочинної організації. Ознаки: стійкість, озброєність, наявність спеціальної мети; 2/ злочинна група у ВТУ /ст.69 /. Специфічною ознакою є: наявність мети. З/ група контрабандистів; 4/ антидержавна організація / ч.3., ст.6З КК/. Мета: повалення Існуючого ладу України; 5/ організована група /ч.З.ст.86 КК/ В останні роки намітилося зростання загального рівня злочинності
і зміни в її структурі. Тому деякі вчені наголошують на закріпленні
відповідальності за ті види суспільно - небезпечних діянь, які не
передбачені кримінальним законодавством, але криміналізація яких є
об'єктивно необхідною.
До них належать 1 організована злочинність, боротьба з якою визнана
сьогодні пріорітетним напрямком боротьби з злочинністю. Організована
злочинність повністю охоплюються поняттям складної форми співучасті, але
проаналізувавши цю форму співучасті з точки зору суб"єктивної ознаки, яка
характеризує рівень стійкості взаємозв'язків можна прийти до висновку.
Зміни в структурі злочинності, зародження розвиток організованої
злочинності - дасть підстави говорити про виникнення нової Форми
співучасті, яка відокремлюється вищим рівнем сталості суб'єктивних зв"язків
між злочинцями.[19]' Отже, в кримінальному законодавстві необхідно закріпити поняття
організованої злочинності та поняття організованого злочинного /мафіозного/
угрупування, що мав відмінності від звичайного організованого переліку
співучасників ОЗГ, ввести норму про відповідальність юридичних осіб. Організована злочинність - це кримінальне системна структурне
явище, що являє собою сукупність чисельних» керованих злочинних формувань
/груп, угрупувань, співтовариств/ та злочинного середовища, які зазнаються
здійсненням злочинів, як промислом і створюють систему власної безпеки, що
грунтується на використанні комплектних протиправних засобів та методів
/продукції насильства, погроз тощо. Під поняттям організованої злочинності розуміють виключно нове
явище, те, що на Заході позначається терміном "мафія". Організована
злочинність в закономірним результатом розвитку злочинності в будь-якому
суспільстві. Організованому злочинному угрупуванню притаманні такі ознаки: І/ Наявність в групі не менше п"яти чоловік; 2/ Стійкість; З/ Озброєність; 4/ Структурність /розподіл ролей. Загальновідома схема організованої злочинної групи - це
пірамідальна структура, на верхівці якої знаходиться керівник /дон/,
радник, керівник загонів /"капітани, бригадири"/, керівники груп
/"лейтенанти"/, рядові члени /"бики", "торпеди/, Ієрархічність побудови
приводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині
структури, що викликає надзвичайні складнощі в питаннях прийняття до
кримінальної відповідальності представників корінного ядра злочинної
групи.[20] Кримінологічні ознаки: І/ Високий рівень зв(язків з корумпованною частиною працівників органів державної влади, управління, правоохоронних органів. 2/ Регіональний контроль; З/ Наявність загальних правил поведінки; 4/ Вербування нових членів; 5/ Тісний зв"язок з верхівкою традиційної злочинності; б/ Масштабний характер злочинної діяльності, 7/ Політизація злочинної діяльності - тобто встановлення ОЗГ відносин з політичними партіями чи окремими політичними діячами 8/ Проникнення в легальний бізнес, встановлення контролю над банківсько - комерційною діяльністю, 9/ Легалізація /відмивання/ капіталу, ІО/ Встановлення контролю над засобами масової інформації. Ці ознаки вказують на особливість організованої злочинності, як
форми злочинної діяльності. Саме вони підлягають доведенню в процесі
кваліфікації діяння за частиною статті КК, яка передбачає обтяжуючу
обставину - вчинення злочину організованою групою, Отже, організоване злочинне у групування - це найвища форма
злочинної співучасті. РОЗДІЛ III Види співучасників злочину У ст.19 дається визначення окремих видів співучасників: виконавця,
організатора, підмовника і посібника. В основу такого розподілу покладено
об'єктивні критерії - ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні
злочину. Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної Із осіб, які діЮТь
спільно, щодо виконання своєї ролі в учиненні злочину. характер участі
визначав функціональну роль кожного співучасника в спільному злочину.
Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, відмовника і
посібника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них.[21] 3.1 Виконавець. Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо скоїла злочин.
тобто виконала ті дії, які входять в склад злочину. При цьому вказані дії
можуть бути виконанні повністю однією особою, або декількома по частинах,
які будуть співвиконавцями злочину, Співвиконавцем буде і та особа, яка
знаходячись разом з іншими на місці злочину, надала їм допомогу в скоєнні
злочину[22]' Проте злочин може бути скоєно з використанням малолітньої або
неосудної особи, в такому випадку матиме місце посереднє виконання злочину.
Тому визначення виконавця потрібно дещо розширити: отже, виконавцем визнається особа, яка повністю чи частково,
виконала діяння, що передбачено статтею Особливої частини КК.[23] 3.2 Організатор. Організатором, визначається особа, яка організувала вчинення
злочину або керувала його вчиненням /,ст,І9 КК/, Дії організатора можуть бути різними і виражатись в: І/ керівництві підготовкою і скоєнням окремих злочинів; З/ складенні плану їх здійснення, вербуванні співучасників; З/ розподілі ролей між ними і тд. Найважливішим являється те, що організатор об'єднує зусилля інших
співучасників, направляв їх спільну діяльність на стадії готування чи
безпосереднього виконання злочину. Організатор завжди діє з прямим умислом,
тобто він знає: про характер тих дій, які повинні бути виконані рядовими
учасниками, знає про склад групи, про методи її злочинної діяльності.[24] В якості організаторів частіше всього виступають небезпечні
злочинці з великим досвідом поможуть замаскувати своє роль в злочині. 3.3 Підмовник. Підмовником визнається особа, 'о схилило до скоєння злочину, тобто
умисно викликала в іншої особи, майбутнього виконавця впевНеНІСТЬ сКОїти
ЗлОЧИН. Специфічною рисою діяльності підмовника що відрізнять його від
інших співучасників є те, 'що він здійснює вплив на волю особи і викликав в
неї прагнення скоїти певним злочин. Підмовників може бути і кілька. Підмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоєння злочину взагалі без вказівки визначеного об"єкту посягання. Тому не буде підмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рішучості на скоєння певного злочину, розвиває в ін. особах нездорові погляди на ті чи інші явища життя чи навіть схвалює в загальній формі той чи ін, вид злочинної діяльності /наприклад проповідує /"воровську романтику"/. З суб'єктивної сторони діяльність підмовника майже завжди характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно даний злочин. Проте можливі випадки підмовництва з непрямим або неконкретним умислом. При наявності підмовника умисел на скоєння злочину завжди саме в нього, а підмовлений приймає рішення про скоєння злочинних діянь не самостійно, а під впливом підмовника /ч.5. ст.19 КК/.[25] 3.4 Пособник Пособником - визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину
порадами, вказівками, наданням засобів , а також особа, яка заздалегідь
обіцяла сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину
або предмети, добуті злочинним шляхом ./ч. 6.СТ.І9 КК./. Дії пособника здійснюються, як правило до вчинення злочину. Вони
можуть мати вигляд як активних дій / дав зброю, пораду/,. так і бути
бездією /особами, що зобов"яаані попередити чи відвернути злочин./ За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види: І/ інтелектуальне пособництво - поради, вказівки тощо; 2/ фізичне пособництво надання засобів, знарядь, усунення перешкод; З/ пособництво - переховування- заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, добуті злочином.[26] З суб'єктивної сторони пособництво пзредбачає наявність прямого чи
побічного умислу, поки винний, усвідомлюючи суспільно небезпечним характер
злочину, передбачаючи можливість настання злочинних наслідків і бажаючи
настання цих наслідків чи їх допускаючи, свідомо надав виконавцю суттєву
допомогу у вказаних Формах. Висновки Грунтовно вивчивши інститут співучасті можна зробити ряд висновків: Отже, співучасть - це особлива форма скоєння злочину умисно двома і
більше способами, що має вищий рівень суспільної небезпеки. Об"єктивнимии ознаками співучасті : 1/ участь у злочині двох чи більше осіб 2/ спричинення одного і того самого, єдиного для всіх співучасників. злочинного результату, З/ причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і єдиний злочинний результат. Суб'єктивною ознакою є умисел співучасників, якій включає: І/ взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного або когось із них, 2/ усвідомлення кожним із співучасників того. що він своїми діями спільно з діями Інших вчиняв злочин або сприяв його вчиненню. З/ бажання або свідоме допускання настання єдиного злочинного результату. Форми співучасті розрізняють: 1/ за об'єктивною ознакою - проста і складна співучасть, 2/ за суб"єктивною ознакою - співучасть без попередньої змови, співучасть з попередньою змовою, злочинна організація та необхідно не законодавчо не закріплену форму: організоване злочинне угруповання. Відповідно до СТ.І9 КК співучасниками злочину є:
1/ виконавець,
2/ організатор,
3/підмовник,
4/ пособник. Причетність до злочину може проявлятись в: І/ заздалегідь не обіцяному прихованні злочину, 2/ недонесенні про злочин, З/ потуранні вчиненню злочину. Відповідальність співучасників визначається з застосуванням
відповідної частини ст. 19 КК та тієї ст Особливої частини КК, що
передбачає відповідальність за скоєний злочин. При призначенні покарання необхідно враховувати питання, що
потребують спеціального вирішення це : І/ посередня винність, 2/ співучасть у злочині з спеціальним суб"єктом, 3/ провокація злочину, 4/ ексцес виконавця. 5/ невдале підмовництво або посібництво, 6/ добровільна відмова від співучасті. Дія більш повного розуміння інституту співучасті, можна навести декілька схем /див. додатки/. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України, 1996 р.
2. Галиакбаров Р. Р7 Квалификация групповых преступлений. –М.: Юрид. лит. – 1980. 80с.
3. Кримінальне право України. Загальна частина // за ред. проф. Л. С. Матишевського. –К.:Юрінком Інтре. 1997.-500с.
4. Кримінальний кодекс України (станом на 15 листопада 1997 р.) –К., 1997- 168с.
5. Коржанський М. И. Уголовное право Украины. Частина загальна: Курс лекцій. –К.: Наукова думка, 1996-336 с.
6. Наукова – практичний коментар кримінального кодексу України: станом на 1 січня 1997 року. /За ред. В. Ф. Бойка. –К.: Юрінком, 19 1997.-960с.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України 1963-1996 рр.
8. Советское уголовное право. Часть общая / Здравосмыслов Б. В., Гальфер М. А. Гришаев П. И., и др. –М.: Юрид. лит. 1982-440с.
9. Советское уголовное право. Обшая часть: Учебники /Под ред. Кригера Г. А., Кузнецовоцй И. Ф., Ю. М. Ткачевского, -2е изд., доп. и перераб. -М.: Изд МГУ, 1998. –386с.
10. Талнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. М., Юрид. лит. 1974. –208с.
11. Фріс П. Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність, Право України. 1995. №1с. 39.
12. Фріс П. Л. Конспект лекцій з кримінального права.
13. Фріс П. Л. Кримінально – правові та кримінологічні ознаки організованої злочинної групи. Збірник статей викладачів юридичного факультету. Випуск 1. Ів.Франківськ – Коломия, 1997. –190с.
-----------------------
[1] -"Советское уголовнее првво.рбщая часть: Учебник// под ред.Крипера Б.А.
2 т.,М.,МГУ,1988г.с.175
[2] Советское уголовное право./часть общая/ Здравомислов Б.В.
М.:Юрид.1982г.с.216
[3] Коржанський М.Й, Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій
К,: Наук думка, 1996.с.259
[4] Советское угойовное право. Чнсть общая /Здравомнюлов В.В. -М.: Юрид.
лит.,1982. с.217
[5] Кримінальне право Хкраїни. Загальна частина //За рад проф'.
Матииевського П.С.-К.:Юрінком Їнтер.1997.с.260
[6] Кримінальне право України»3агалаиа частина//за ред» проф.Машичневського
П.С.-К.:Юрінком Їнтер.І997.с.261
[7] /'Советское уголовное право. Часть обіаая /Здравомнсдов Б.В.,-11.:
Юрид.лит»,І982.с.230.
[8] Советское уголовное право Часть общая/Здравомисдов Б.В..-М., ЮрйД.
лит.,І982.С.23І
[9] Советское уголовное право, Часть общая /Здравомаслов Б,В.,-М.» Юрид.
лит.,1982.с.23І
[10] Фріс П.Л» Конспект лекцій з кримінального права [11] 'Нвуково-практичниіі коментар кримінального кодексу України /З» ред. Бойка В.,Юрінком.1997.с.8О.
[12] Советское уголовное право, Ооздая часть: Учебник//Под.ред.Кригера Г.А.- 2-е изд.доп. й перераб,-М.:изд,МГУ,І988.с.180. [13] Галиакбаров У.Р. Квалифик, группових прєступлений.-
м.:юрид»лит.І980.С.27.
[14] Фріс П..Я, Конспект лекцій з кримінального права.
[15] 'Советское уголовное право. Об ая часть:Учебнїік//Псд»ред,Кригера Г.А,,-М.Изд.N.Г.У.1988.с.I84.
[16] 'Коржанський м.И. Уголовне право України.Части на загальна:Курс дв- кцій,-,:Наукова думка.І99б.с.256.
[17] Ганиакбаров Р.Квалификация группових прзступлений.-м.:Срид, ЖИТ.-
І980.С.17
[18] Коржанській М.Й.Крим.право Украхни.К,Наук.думка.1996.с235.
[19] Фріс П.Л.конспект лекцій з кримінального права
[20] Фріс П.Л. Кримінальнго-правові ознаки організованоі
злочинності.Збір.юр.фак.,випуск 1.1997.с.130
[21] Крим.право Укр.Загальна частина.(ред.Чатишевського) П.С.
,К.,1997.с.267.
[22] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А ,М.,
МГУ,1988.с.183.
[23] Тельнов П,ЄА. Ответственность за соучаствие в преступлении , М.,
юрид.литю,1974.с.38
[24] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А) ,М.,
МГУ,1988.с.184.
[25] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А) ,М.,
МГУ,1988.с.186
[26] Коржанський М.Й.Крим.право Укр.Частина загальна,курс лекцій, К.,
Наук.думка..1996.с.259
Страницы: 1, 2
|